1. Врахування вікових і індивідуальних психологічних особливостей дітей
2. Демонстрація вчителем віри в успіх дитини.
3. Зняття неуспішних оцінок на перших етапах навчання.
4. Використання «системи фішок» і грамот в оцінюванні дітей.
5. Відділення оцінки особистості дитини.
6. Запобігання груповій критиці дитини або її робіт, вчинків, а також порівнянь її помилок з постійними успіхами інших учнів.
7. Порівняння якості роботи дитини тільки з її попередніми роботами, вчинками.
8. Указуючи на помилки, намітити шлях до успіху.
9. Акцентування уваги учня на його успіхах, перемогах.
10. Створення ситуації успіху.
11. Надання емоційної підтримки учням словами, поглядом, дотиком.
12. Запобігання частому використання в мові слів-заперечень.
13. Підтримка і заохочення проявів активності в роботі на уроці у сором’язливих, тривожних дітей. Певний період їх можна включати в групи з 2-3 учнів, що разом будуть розповідати вірш, співати пісню і т.п., щоб вони відчули підтримку, і не наполягати на публічних виступах і відповідях перед усім класом тривожних, невпевнених дітей.
14. Важливо звертати увагу інших учнів на успіхи сором’язливих, тривожних дітей.
15. Для встановлення гарних відносин між дітьми в класі й формування в них конструктивних способів взаємодії можна проводити заняття на теми: «Знайомство. Як потоваришувати», «Що таке дружба ?» та ін. така робота буде більш ефективною, якщо на заняттях використовувати інсценування ситуацій, обговорення, показування почуттів за даними ситуаціями. Також корисними будуть заняття з використанням веселих, командних ігор.

        За даними фізіологів,кора головного мозку лише в 7 років є досить зрілою для систематичного навчання. Однак найбільш важливі відділи головного мозку,які відповідають за програмування,регуляцію і контроль складних форм психічної діяльності,у дітей 6-7 років іще не завершили свого формування. Тому першокласники легко відволікаються,не можуть довго зосереджуватись,мають низьку  працездатність,швидко втомлюються,є збудливими,емоційними. Моторні навички,дрібні рухи ще не сформовані цілком, що викликає ускладнення у навчанні письма,роботі з папером,ножицями і т. ін.

      У  першокласників добре розвинена не довільна пам'ять,яка фіксує яскраві емоційно забарвлені події. Мислення першокласників переважно наочно-образне,також  у них недостатньо сформований       внутрішній план дій,тому вони потребують наочного керування процесом. Поведінка першокласників також нерідко супроводжується неорганізованістю,незібраністю,недисциплінованістю.

     Початок шкільного навчання є для дитини своєрідним стресом . Всі діти паралельно з почуттям радості,здивування відчувають тривогу,напруження. У першокласників у перші тижні навчання знижується імунітет,можуть порушуватися сон,апетит,нервовий стан. Це період адаптації,пристосування до соціальної позиції школяра. Його проходять всі діти,але в кожної дитини тривалість адаптації різна й залежить від індивідуальних особливостей самої дитини,позиції батьків,педагогічного впливу.

Дошкільний розвиток.

        Вміння ефективно засвоювати шкільні знання в дитини закладається ще до школи. Це означає не той багаж знань, з яким учень іде до школи, а те чи розвинули увагу, пам'ять та мислення. Наприклад, коли дорослий розповідає казку, слід зупинитись не завершуючи і задати запитання по прочитаному чи дати можливість дитині дофантазувати. Дитину не слід перенавантажувати вивченням цифр і букв, а просто навчити її мислити. Така дитина буде краще навчатись у школі і засвоювати знання, аніж та, яка вміє тільки рахувати і читати. Якщо в дитини не розвинули психічні процеси до школи, то з такими дітьми важче в навчальному процесі, і вчителям необхідно більше зусиль для ефективного навчання.

Інтелект.

     При вступі у деякі навчальні заклади перевіряється рівень інтелекту абітурієнта. Цю підготовку слід здійснити ще в школі. Про рівень інтелекту можна судити по рівню загальної обізнаності. Дитині легше виконувати інтелектуальні завдання , якщо учень вміє швидко переключати увагу та розподіляти її одночасно на декілька завдань. Кмітливість дозволяє швидко зрозуміти зміст задач.

Розвиток пам’яті,  уваги та мислення.

        Під час уроків необхідно розвивати такі психічні процеси як пам'ять та увага. Слід використовувати на уроці термінологічні розминки, повторення раніше пройденого матеріалу ( розвиток пам’яті); логічні завдання (задавання додаткових запитань: А чому саме так? А якщо по іншому, то як саме тощо), що розвиває мислення. Необхідно стимулювати увагу учнів на виконання складних завдань. Користування дошкою на уроці розвиває зорову пам'ять. Завдання повинні бути не однотипними і не монотонними. Слід звертати увагу на стимулювання активності учнів на уроці.

Вербальні та невербальні засоби спілкування.

       Коли вчитель розповідає навчальний матеріал він повинен використовувати не тільки вербальне спілкування, а й невербальні засоби взаємодії. Невербальне спілкування ефективне і необхідне насамперед для учнів у яких краще розвинена зорова пам'ять. Коли вчитель не тільки розповідає, але і презентує матеріал за допомогою жестів та міміки, то така розповідь цікавіша і краще запам’ятовується. Невербально спілкуватись також означає використовувати контакт « очі в очі». Представляти навчальний матеріал слід також на невеликій відстані від учнів.

      З метою оптимальної адаптації учнів до середньої школи  та в роботі з саморозвитку  дитини учителям-предметникам слід більше уваги приділяти особистісному спілкуванню з учнями ( без врахування їх успіхів в навчальній діяльності з даного предмета: якомога  частіше  говорити з учнями, важливо, щоб бесіди не стосувались певного вчинку дитини, а були пов’язані з її інтересами, життям, здоров’ям, друзями).

Обов’язково включати в навчання елементи гри!!!

         В контактах з дітьми бути конгруентними, чесними, відвертими.

       В роботі з класною групою значну увагу приділяти становленню класного активу; формуванню позитивних моральних цінностей авторитетних членів групи.

     В організації навчально-виховної  діяльності враховувати вади здоров’я: знижений зір, сколіоз.

      Слід звернути увагу на таких учнів у яких  виражена тенденція до збудливості, коли усім керують емоції. Тому і підхід особливий: уникати гострих кутів, щоб не ускладнювати  відносин і гальмувати збудливість. Потрібно розмовляти з ними спокійним тоном, не підвищувати голосу і ніколи не вирішувати проблему, коли учень збуджений.

       Звернути увагу на дітей, у яких переважають гальмівні процеси. Бажано не вимагати від них термінового виконання роботи - адже їх активність зростає поступово, не вимагати швидкої зміни невдалих формулювань під час усних відповідей – їм потрібен час для обдумування і виправлення помилки.

Коли підвищений егоцентризм ( тобто Я – в центрі) - не варто хвалити таких учнів без потреби. Позитивну оцінку зі сторони дорослих вони повинні отримати лише тоді,  якщо дійсно її заслуговують.

     Варто звернути увагу на тих учнів, у яких висока емотивність (чутливість, вразливість); їх легко скривдити, довести до плачу. Вони довго переживають образу. Тому в поводженні з ними не скупіться на ласку, усмішки.

    Період навчання у середній школі сензетивний для формування мотивів навчання: “Для життя вчимося, а не для школи”, “Яким я стану -залежить тільки від мене!”,  “Я дорослішаю - і це накладає на мене велику відповідальність за те, що відбувається навколо мене”. Формувати ці мотиви, значущі цінності можливо тільки за умови власного позитивного прикладу.

     Пам’ятайте: ”Якщо дитину підтримують, вона вчиться впевненості в собі”. Саме зараз п’ятикласникам потрібна пильна увага. Увага - це так просто, але так необхідно:

·        Контакт очей – дивіться на дитину з любов’ю і впевненістю

·        Ласкавий дотик – частіше доторкайтесь до дитини, просто кладіть руку на руку  чи плече, потискуйте руки

·        Пильна увага – умійте слухати дитину, а не тільки чути