У методичній розробці подано матеріали з досвіду роботи педагога-організатора щодо розвитку та розкриття особистості дитини в особистісно зорієнтованій системі виховання. Зроблено опис досвіду та запропоновано методичні розробки, які ілюструють практичні підходи педагога-організатора щодо реалізації теми досвіду.

У розробці запропоновано методи розвитку та реалізації творчих здібностей учнів в умовах загальноосвітньої школи через різні види та форми виховної діяльності.

Упровадження досвіду спрямоване на практичне розв'язання актуальних проблем шкільної освіти:

- формування в учнів життєвих компетентностей, володіючи якими випускник школи знаходить підґрунтя для свого подальшого життя;

- задоволення запитів та потреб школяра;

- виховання для життя в цивілізованому громадянському суспільстві;

- всебічної та оптимальної самореалізації творчого потенціалу.

Робота містить методичні рекомендації та матеріали щодо організації дозвілля з молодшими школярами, види та форми виховної роботи з формування ціннісних орієнтацій, інноваційних технологій, спрямованих на розвиток і саморозвиток творчої особистості школярів. Мета - плекання освіченої, ерудованої, високоморальної, одухотвореної особистості. Реалізація пропонованих проектів безсумнівно сприятиме створенню підґрунтя для переорієнтування шкільної освіти з навчання абстрактного усередненого школяра на якісну підготовку до життя конкретної дитини з урахуванням її індивідуальних інтересів, запитів і потреб. Застосування ігрових форм роботи з учнями сприятиме їхньому науковому й художньому розвиткові, забезпечить реалізацію ідеї інтегрованого навчального змісту й способів пізнавальної діяльності, гарантуючи уникнення примітивних шаблонів, які, на жаль, панують у позаурочній роботі сучасних ЗНЗ. Запропоновані види та форми роботи сприятимуть ефективно формувати пізнавальну активність і самостійність учнів, розвивати у них ініціативність, формувати вміння діяти у нестандартних умовах.
Рекомендовано педагогам-організаторам, класним керівникам, заступникам директора з виховної роботи.

Схвалено методичною радою Заслуцького НВК (протокол № 2 від 22.10.2014 року).

ЗМІСТ

1. Автор, тема, адреса досвіду……………………………………… 2

2. Анотація досвіду……………………………………………….... 3

3. Зміст ………………………………………………………………. 4

4. Опис досвіду………………………………………………………. 5

5. Методичні рекомендації щодо використання дидактичних ігор

у роботі з молодшими школярами………………………………. 28

6. Методичні рекомендації щодо підготовки та проведення

пошукової гри на місцевості……………………………………. 33

7. Методичні рекомендації щодо підготовки та проведення свята

гри та іграшки……………………………………………………. 35

8. Види та форми виховної роботи з формування ціннісних

орієнтацій і ставлень особистості школяра…………………… 42

9. Додатки…………………………………………………………… 59

10. Додаток 1. Сценарій лінійки зустрічі з воїнами АТО………... 62

11. Додаток 2. Сценарій відкриття меморіальної дошки……….... 63

12. Додаток 3. Шкільна виховна система «Веселкова країна»….. 66

13. Додаток 4. Проектно-цільове планування. Програма

виховання «Веселкова країна»……………………………….… 68

14. Додаток 5. Добірка фото «Стоп-кадр»……………………….… 75

15. Список літератури …………………………………………….… 81

ОПИС ДОСВІДУ

Головною метою сучасної загальної освіти в Україні є виховання свідомого громадянина, формування життєво компетентної особистості, здатної до життєдіяльності в полікультурному соціумі. Згідно з основними викликами сьогодення, школи ХХІ століття – це передусім відкрита виховна система, спрямована на виховання дитини як суб’єкта особистісного життя й успіху, оволодіння учнем життєвою компетентністю.

Можливість реалізації нових цілей і завдань освіти потребує відповідної перебудови її змісту, впровадження особистісного зорієнтованого навчання і виховання, сучасних педагогічних технологій, використання активних форм і методів у виховному процесі.

Вирішення найважливіших питань виховання вимагає творчого підходу до створення виховного середовища, спрямованого на формування соціально активної особистості, вільного громадянина, морально стійкого, готового брати на себе відповідальність, гнучкого і відкритого до нового. Дотримуючись цих умов, робота педагогів-організаторів спрямована на реалізацію Програми національного виховання учнівської молоді Дубровиччини на 2008 – 2020 роки, Програму Міністерства освіти і науки України «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх закладів України».

Педагог-організатор є творцем цікавих і різноманітних форм виховної роботи. Вона здійснюється поетапно за принципом наступності та безперервності, утвердження принципів загальнолюдської моралі. Створюючи умови для реалізації здібностей учнів, вироблення системи ціннісних орієнтацій у вихованців, ми маємо сприяти тому, щоб зміст і форми індивідуального впливу допомагали кожному з учнів знайти себе, самоствердитись, розвивати організаторські уміння і навички. Поглиблена індивідуалізація виховної роботи за допомогою тестів, спостережень, бесід, рольових ігор, що використовуються у роботі з учнями, мають додати їм досвіду самовиховання, здатності до самоаналізу, самооцінки.

На даний час у виховній роботі широко застосовуються інноваційні форми та методи. Інновація (італ. innovatione новина, нововведення)— нові форми організації праці та управління, нові види технологій, які охоплюють не тільки окремі установи та організації, а й різні сфери. Інновація педагогічна – процес становлення, поширення й використання нових засобів (нововведень) для розв'язання тих педагогічних проблем, які досі розв'язувалися по-іншому.

Форми організації виховання поділяють на: загальношкільні, масові, групові, індивідуальні, класні, позакласні, позашкільні, робота з батьками.

За критерієм використання джерел і засобів виховного впливу на особистість школярів форми роботи є: словесні (збори, доповіді, бесіди, диспути, конференції, зустрічі та ін.); практичні (походи, екскурсії, спартакіади, олімпіади, конкурси тощо); наочні (діяльність шкільних музеїв, виставок, тематичні стенди та ін.).

Усі вони взаємопов'язані, доповнюють і збагачують одна одну. Є види роботи, в яких одночасно використовують словесні, практичні, наочні форми. Наприклад, колективні творчі справи (КТС).

Індивідуальні форми роботи: бесіда, відверта розмова, консультація, обмін думками (це форми спілкування), виконання спільного доручення, надання індивідуальної допомоги в конкретній роботі, спільний пошук рішення проблеми, завдання. Ці форми можуть діяти самостійно, а найчастіше вони супроводжують один одного. Їх завдання: розпізнати учня, відкрити його таланти, виявити все цінне, що властиве його характеру, прагненням, а також все, що заважає йому проявити себе. Для кожної особистості потрібний свій конкретний, індивідуалізований стиль взаємин. Важливо розташувати до себе дитину, викликати її на відвертість, завоювати довіру, розбудити бажання поділитися з педагогом своїми думками.

Групові форми роботи: діяльність активу, творчі групи, мікрогрупи, органи самоврядування; засідання, години спілкування з елементами тренінгу, випуск стіннівок, рольові ігри, інтерактивні ігри.

У цих формах педагог проявляє себе як рядовий учасник або як організатор.

Головне завдання педагога, з одного боку, допомогти кожному проявити себе, а з іншого - створити умови для отримання в групі відчутного позитивного результату, значущого для всіх членів колективу. Вплив педагогів у групових формах направлений також на розвиток гуманних взаємин між дітьми, формування у них комунікативних умінь. У зв'язку з цим важливим засобом є приклад демократичного, поважного, тактовного ставлення до дітей самого педагога.

Чого можна досягти, організовуючи інтерактивні ігри з молодшими школярами:

Ø Допомогти дітям відчути єднання з іншими.

Ø Вселити у вихованців надію.

Ø Показати дітям, що означає повага.

Ø Допомогти ясно відчувати, досліджувати й аналізувати реальність.

Ø Допомогти навчитися приймати рішення.

Ø Вчити співчуттю.

Ø Допомогти розквіту особистості.

Ø Розвивати в дітях відкритість.

Ø Допомогти учням подолати свої жахи.

Ø Розвивати в дітях почуття гумору.

Ø Розвивати сильні сторони характеру.

Педагог-організатор здійснює зв'язок, взаємодію педагогічного колективу з дитячими та юнацькими організаціями в школі, сприяє розвитку у школярів навичок самоврядування, утвердженню в дитячих колективах принципів демократії, гуманізму, пріоритетності загальнолюдських цінностей.

Виховна система нашої школи спрямована на фізичний, психологічний та духовний розвиток особистості. Особистісно зорієнтований характер виховання базується на трьох основних положеннях:

- розуміння дитини, довірливе ставлення до неї, підтримка і психологічний захист;

- визнання дитини, право дитини бути такою, якою її створила природа;

- прийняття дитини, позитивне, гуманне ставлення до неї.

У своїй роботі я застосовую такі форми організації виховної роботи:

- загальношкільні: свята, концерти, конкурси, виставки, розважальні програми, інформаційно-тематичні лінійки, акції, операції, тижні, місячники та ін.;

- позакласні: конкурси, вікторини, інтелектуальні ігри, екскурсії, випуск стінівок, волонтерський рух, діяльність дитячої організації "Веселка", фольклорно-етнографічної студії "Берегиння";

- класні: тренінги, години спілкування, анкетування, виховні години та ін.

- індивідуальні: бесіди, дискусії, скринька пропозицій;

- робота з батьками: концерти, свята, робота з батьківським комітетом.

Використовую такі методи діяльності: стимулювання, переконання, практичних дій, зміцнення віри в свої сили, відвертої розмови, довіри, поради, морально-етичні бесіди, змагання, схвалення, ігри у формі мозкового штурму, створення ситуацій успіху, визначення і урахування особистих якостей, збудження інтересу до результатів діяльності.

Основними принципами шкільної системи виховання є:

- національна српямованість,

- суб’єкт-суб’єктна взаємодія,

- цілісність виховання,

- особистісної орієнтації,

- життєвої смислотворчої самодіяльності,

- соціальної відповідальності,

- превентивності.

Використовую такі сучасні підходи до виховання:

- синергетичний (саморозвиток);

- подійний (на основі визначних подій);

- герменевтичний (людинознавчий);

- гендерний (статево-ролевий);

- особистісно-гуманний (людяне ставлення до особистості)

- середовищний;

- педоцентричний (в центрі стоїть дитина);

- амбівалентний (дитина робить вплив на учнівський колектив, учнівський колектив впливає на дитину);

- феноменологічний ( перейняття найкращих якостей у сусіда).

Щоб процес виховання був ефективний, керуюся наступними чинниками:

- створення для підлітків комфортного виховного середовища,

- впровадження інноваційних технологій,

- рівень спілкування з підлітками,

- сприйняття дитячого колективу як природного середовища нормального розвитку дитини,

- співпраця з родиною.

Важливу увагу у своїй роботі надаю плануванню, використовую такі принципи планування:

- науковості: враховую досягнення психолого-педагогічної практики району, області, України;

- сучасності: інноваційні підходи до проблеми виховання, практичної діяльності;

- гуманізації: усі заходи спрямовані на дитину і для дитини;

- демократизації: співпраця з усіма учасниками виховного процесу, повага до суверенітеру дитини.

При складанні плану роботи враховую:

- специфіку і традиції нашої школи;

- можливості учнівського колективу;

- матеріальну базу;

- загальношкільні свята та заходи;

- можливості співпраці з педагогічним колективом та батьками.

Складаючи план я дотримуюсь таких вимог:

- цілеспрямованість плану роботи (відповідність змісту та формам роботи, цілям та меті виховання, визначеним цілям держави;

- орієнтація плану на реалізацію потреб та інтересів дітей, їх фізичний, психічний,моральний розвиток;

- врахування пропозицій всіх учасників навчально- виховного процесу (діти, педагоги, батьки);

- забезпечення зв’язку виховного процесу з суспільним життям і практичною діяльнястю школярів;

- орієнтація на комплексний характер плану (різноманітність змісту, форм, технологій, включення школярів у різні види діяльності, цілісність виховного впливуна формування свідомості, поведінкових форм, всебічний розвиток особистості);

- створення умов для вибору різних видів та форм діяльності школярів засобами функціонування дитячої організації "Веселка", фольклорно-етнографічної студії "Берегиня", учнівського самоврядування;

- реальність та розумна насиченість.

Для молодших школярів найчастіше використовую такі форми виховної роботи як ситуаційно-рольова гра, сюжетно-рольова гра, гра-драматизація, інсценізація, ранок, свято, усний журнал, уявна подорож, школа ввічливості, операція, рейд.

Для учнів 5-9 класів застосовуються: відверта розмова, просвітницький тренінг, гра-експрес, колективна творча справа, проект, художня галерея, трудовий десант, конкурсна програма, інтелектуальна гра, виставка творчих робіт, конкурс-інсценізація, школа лідера, театральна вистава, брейн –ринг, фоторепортаж, зустрічі з воїнами АТО (дод.1), лінійка відкриття меморіальної дошки загиблого воїна АТО, учня школи Мазура В.В. (дод.2).

В період бурхливого науково-технічного розвитку, одним із головних завдань виховання стає розвиток творчого мислення, здібностей учнів, вміння самостійно поповнювати знання. Розв'язок цієї задачі пов'язаний із розробкою систем методів і прийомів навчання, які спрямовані на формування пізнавальної активності учнів, створення відповідного виховного простору, який забезпечує інтенсифікацію, ефективність і результативність виховної діяльності. Функціонування шкільної виховної системи, модернізація змісту виховання, його форм та методів, виховних технологій на основі впровадження новітніх досягнень сприяє розвитку інтелектуальних, творчих здібностей учнів, інформаційно-комунікаційної компетентності для реалізації творчого потенціалу учнів та їх соціалізації у суспільстві. Відродження на нових теоретико-практичних засадах системи виховання, зростання ролі учнівського самоврядування в демократизації життєдіяльності учнівського колективу сприяє розвитку дитячих і учнівських організацій та об’єднань, як простору самореалізації особистості, становлення її соціальної активності.

Мета досвіду. Спираючись на наукові дослідження та перспективи розвитку освітньої галузі, нові методологічні та методичні підходи в освіті, передовий педагогічний досвід, розробити методичне забезпечення для реалізації творчих здібностей дитини в умовах школи через ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості, розкрити її сутнісний педагогічний зміст, виявити закономірності, суперечності, провідні тенденції та можливості їх розвитку в сучасних умовах модернізації вітчизняної теорії і практики виховання.

Об’єкт досвіду. Творча діяльність дитини як передумова для формування життєвих компетентностей.

Предмет досвіду. Форми і методи роботи направлені на реалізацію творчих здібностей дитини.

Для реалізації поставленої мети необхідно розв’язати ряд завдань:

- здійснити підбір і апробацію форм і методів, що сприяють розвитку творчих здібностей;

- ознайомитись з науковими матеріалами та педагогічним досвідом з питань виховання;

- з’ясувати значення ігрової діяльності у формуванні творчої особистості;

- узагальнити досвід та розробити методичні матеріали для реалізації у виховній діяльності.

Розвиток творчих здібностей - актуальна проблема, бо саме творча особистість може бути конкурентноспроможною в сучасному світі, саме цілісна, духовно багата, творча людина спроможна по-справжньому керувати майбутнім, лише така особистість може впевнено почуватися в новому середовищі.

У процесі діяльності відбувається всебічний і цілісний розвиток особистості людини, формується її ставлення до оточуючого світу. Щоб діяльність сприяла формуванню запланованого образу особистості, її потрібно організувати і розумно спрямувати. У цьому велика складність практичного виховання. На жаль, у багатьох випадках воно не може забезпечити можливості для розвитку; вихованці іноді позбавлені найнеобхіднішого - активної участі в суспільній, трудовій, пізнавальній діяльності, приречені на її пасивне спостереження і засвоєння готових істин.

Основні види діяльності дітей і підлітків – навчання, праця, гра. За спрямованістю розрізняють пізнавальну, суспільну, спортивну, художню, технічну, ремісничу, гедонічну (спрямовану на задоволення) діяльність. Особливий вид діяльності — спілкування.

Діяльність може бути активною і пасивною. Навіть найменша дитина вже проявляє себе як активна істота. Вона пред'являє вимоги до дорослих, одноліток, виражає своє ставлення до людей, предметів. В подальшому під впливом середовища і виховання активність може як підвищуватись, так і знижуватись. Хороший розвиток забезпечується лише активною, емоційно забарвленою діяльністю, в яку людина вкладає всю душу, в якій повністю реалізує свої можливості, виражає себе як особистість. Ось чому важлива не стільки діяльність взагалі, скільки активність особистості, що проявляється в цій діяльності.

Активність у навчанні дозволяє школяреві швидше й успішніше оволодівати соціальним досвідом, розвиває комунікативні здібності, формує відношення до оточуючої дійсності. Пізнавальна активність забезпечує інтелектуальний розвиток дитини. Для неї характерна не тільки потреба розв'язувати пізнавальні завдання, але й необхідність застосовувати отримані знання на практиці. Трудова активність стимулює швидке й успішне формування духовного світу особистості, визначає готовність багато й успішно працювати.

Виховання досягає мети, коли йому вдається сформувати суспільно активну, творчу особистість, що приносить радість собі й людям. В педагогічній практиці все більше відчувається потреба в оперативній діагностиці досягнутого учнем рівня розвитку. Це пов'язано з тим, що ефективно керувати процесами формування особистості без знання глибини, темпів і особливостей змін, що відбуваються, не можна.

Підпорядкування особистісно-соціального виховання меті всебічного й гармонійного розвитку допоможе молоді усвідомити сенс власного життя, шляхи та умови конструктивного самотворення і самореалізації. Перспектива всебічного й гармонійного виховання в сучасних умовах також визначається прогресивною еволюцією світової цивілізації, єдністю загальнолюдського й національного, діалогом культур, поглибленням процесів демократизації й гуманізації в постіндустріальному суспільстві.

Сутність особистісно зорієнтованого виховання полягає в тому, щоб розбудити інтерес дитини до власної особистості, до саморозвитку за допомогою самоціннісної діяльності.

Метою єдиного виховного колективу є забезпечення умов для багатогранного розвитку особистості кожного учня та педагога шляхом розвитку і функціонування у школі гуманістичних відносин у процесі пізнавальної системостворюючої діяльності.

Для реалізації цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

· сприяти розвиткові та згуртованості єдиного виховуючого колективу та гуманістичного характеру внутрішкільних відносин;

· удосконалити та поширити форми, прийоми та засоби пізнавальної системостворюючої діяльності;

· удосконалити систему організації позаурочної діяльності вихованців;

· розробити або удосконалити програму методичного забезпечення і технологій організації, критеріїв результативності виховного процесу.

У сучасних умовах школа має виступати соціально-психологічною нішею, що забезпечує розвиток і самореалізацію дитини сьогодні і готує її до майбутнього життя.

Виховна система такої школи взаємодіє з навколишнім середовищем, забезпечує контакти з ним, розширюючи можливості розвитку, самореалізації як вихованців, так і вихователів.

Створення виховуючого середовища відбувається на рівні сім'ї, школи, позашкільних закладів. Виховуюче середовище є багатогранним та поліфункціональним утворенням, через яке здійснюється вплив усіх факторів виховання інших просторів (екологічного, інформаційного, навчаючого, соціокультурного тощо) на процес становлення розвитку та самореалізації особистості. Виховуюче середовище можна розглядати як ідеальний об'єкт, як тимчасове поєднання джерел енергії, що спроможне забезпечити розвиток особистості у відповідності до визначеної мети.

Перетворювання навколишнього середовища у виховуючий простір може бути реалізовано тільки цілеспрямованим шляхом. Ініціатором створення виховуючого середовища виступає школа.

Вивчаючи людський розвиток, дослідники встановили ряд важливих залежностей, що виражають закономірні зв'язки між процесом розвитку та його результатами, з одного боку, і причинами, що на них впливають, — з іншого. Аналіз факторів розвитку почали ще античні вчені. У вітчизняній педагогіці і психології відчутних результатів у вивченні розвитку школярів досягли П.П. Блонський, Л.С. Виготський, Г.С. Костюк, СЛ. Рубінштейн, А.Р.Лурія. Вагомий внесок у науку про розвиток зробили зарубіжні дослідники Л.Термен, Е.Геккель, Ф.Мюллер, И.Шванцара.

Складовою гармонійного виховання і розвитку особистості є фізичне виховання, зміцнення сил і здоров'я людини, вироблення правильної постави і санітарно - гігієнічної культури. Слід пам’ятати, що без міцного здоров’я і фізичного загартування людина втрачає працездатність, не здатна проявляти вольові якості, переборювати труднощі.

Важливою проблемою в процесі всебічного гармонійного розвитку особистості вважають розумове виховання. Завдяки йому людина виділилася із тваринного світу як суспільна істота, створила всі багатства матеріальної і духовної культури і забезпечила безперервний соціально-економічний прогрес. Ось чому оволодіння знаннями, удосконалення мислення, пам’яті повинно виступати серцевиною всебічного гармонійного розвитку особистості.

Технічне навчання - не менш важлива складова частина гармонійного розвитку. Вивчення людиною сучасних досягнень науки і техніки, в тому числі і побутової, оволодіння вміннями і навичками праці допоможе працювати в різних галузях народного господарства, жити в сучасному суспільстві, всі сфери якого заповнені новою складною технікою.

Важливою є роль моральних принципів у розвитку і формуванні особистості. І це зрозуміло: прогрес у суспільстві можуть рухати лише люди з високою мораллю, добросовісним ставленням ло праці і власності. Велика увага у гармонійному вихованні приділяється духовному росту людини, формуванню в неї високих естетичних смаків та уподобань. Найважливішою складовою естетичного виховання є виховання художнє, тобто таке, що використовує виховний вплив мистецтва, вчить належно сприймати і оцінювати художні досягнення. Естетичне виховання робить людину повноцінним учасником художнього життя суспільства, якщо не митцем, то слухачем, глядачем, читачем, здатним сприймати твори мистецтва в усьому обсязі їх змісту і досконалості форми. Естетика, естетичне виховання допомагають людині розрізняти добро і зло, смішне і потворне, гідне наслідування і гідне презирства.

Гармонійне виховання і гармонійний розвиток повинні здійснюватись у тісному взаємозв’язку.

Всебічно розвинута гармонійна особистість завжди шукає ідеалу в житті, прагне пізнати світ, природу у всій красі, чисто, велично, прагне жити за законами краси. Тому їй неприйнятні поняття "дисгармонія", хаос, безлад, незлагодженість, що є великими ворогами не тільки розвитку особистості, а йсуспільства взагалі.

Ось чому всі люди землі прагнуть миру і спокою, гармонії в усіх галузях суспільного життя. Гармонійно розвинута особистість сьогодні - це ідеал вихованн.

Актуальність досвіду зумовлена завданнями національної системи виховання, регламентованими Конституцією України, Законом України “Про загальну середню освіту”, Національною доктриною розвитку освіти, Концепцією виховання дітей та учнівської молоді в національній системі освіти, “Основними орієнтирами виховання учнів 1-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України”, іншими нормативно-правовими документами.

Обрана тема досвіду актуальна, оскільки її дослідження й апробація має важливе значення у забезпеченні найнеобхідніших умов для розвитку й саморозвитку особистості, формування системи компетентностей, активної громадянської позиції, здатності до самореалізації й життєвого проектування. Головною метою сучасної загальної освіти в Україні є виховання свідомого громадянина, формування життєво компетентної особистості, здатної до життєдіяльності в полікультурному соціумі. Згідно з основними викликами сьогодення, школи ХХІ століття – це передусім відкрита виховна система, спрямована на виховання дитини як суб’єкта особистісного життя й успіху, оволодіння учнем життєвою компетентністю.

Школа зобов’язана створити умови для розвитку і самореалізації кожної особистості як громадянина України, формувати покоління конкурентоспроможних і мобільних, здатних навчатися продовж життя, створювати і розвивати цінності громадського суспільства.Можливість реалізації нових цілей і завдань освіти потребує відповідної перебудови її змісту, впровадження особистісно зорієнтованого навчання і виховання, сучасних педагогічних технологій, використання активних форм і методів у виховному процесі.

Практична значущість. Педагог-організатор є творцем цікавих і різноманітних форм виховної роботи. Вона здійснюється поетапно за принципом наступності та безперервності, утвердження принципів загальнолюдської моралі. Створюючи умови для реалізації здібностей учнів, вироблення системи ціннісних орієнтацій у вихованців, ми маємо сприяти тому, щоб зміст і форми індивідуального впливу допомагали кожному з учнів знайти себе, самоствердитись, розвивати організаторські уміння і навички, становлення їхнього іміджу. Поглиблена індивідуалізація виховної роботи за допомогою тестів, спостережень, бесід, рольових ігор що використовуються у роботі з учнями, мають додати їм досвіду самовиховання, здатності до самоаналізу, самооцінки.

Матеріали досвіду можна використати у практичній діяльності педагогів-організаторів, класних керівників, заступників директора з виховної роботи, учнівських комітетів, для слухачів курсів, педагогічних працівників позашкільних навчальних закладів у системі післядипломної освіти педагогічних кадрів та у практичній діяльності закладів освіти.

Вважаю, що саме творчість дозволяє людині реалізовувати свій потенціал, швидко та адекватно адаптуватися у навколишньому середовищі, змінювати його та змінюватися самому.

Практичне значення досвіду полягає в тому, що на основі результатів діяльності упорядковано методи розвитку та реалізації творчих здібностей учнів в умовах загальноосвітньої школи через різні види та форми виховної діяльності. У закладі діє виховна система «Веселкова країна», дитяча організація «Веселка», фольклорно-етнографічна студія «Берегиня».

Виховний процес у закладі зорієнтовано на здібності, нахили, потреби й життєві плани учнів. Залучення до творчої та художньої діяльності плідно впливає на їх саморозвиток. В основу формування особистості школярів покладено особистісно зорієнтований підхід виховання.

З метою підвищення свого фахового рівня брала участь у конкурсі «Ярмарок педагогічної творчості - 2014», на якому було представлено 3 роботи «Врядування у навчальному закладі», «Презентація діяльності закладу у 2013-2014 н.р.», «Пошук та застосування інноваційних технологій, спрямованих на розвиток і саморозвиток творчої особистості школярів», остання посіла ІІ місце і була відправлена на участь в обласному конкурсі.

Матеріали щодо гуманізації та демократизації навчально-виховного процесу, створення максимально сприятливих умов для профілактики й подолання відхилень у поведінці дітей і підлітків, формування й розвитку єдиного колективу зі здоровим моральним мікрокліматом «Правовиховна робота» ( до місячника правового виховання) розміщені у Всеукраїнській газеті для заступників директорів навчальних закладів «Завуч» №21 (591) за листопад 2016 року. У рубриці «Школа батьківства» у цій же газеті №22 (592) за листопад 2016 року для використання у діяльності заступників директора з виховної роботи, педагогів-організаторів, голів батьківських комітетів, ради школи, учнівського самоврядування розміщено матеріали «Врядування у навчальному закладі» (робота з батьками).

Мною були упорядковані матеріали цільової творчої програми здорового способу життя «Гармонія душі і тіла», шкільна Програма національного виховання «Пишайся, що ти українець!», матеріали опису виховної системи школи «Веселкова країна» (дод. 3,4).

Головне завдання, яке ставлю перед собою - розпізнати учня, відкрити його таланти, виявити все цінне, що властиве його характеру, прагненням, а також все, що заважає йому проявити себе. Важливо розташувати до себе дитину, викликати її на відвертість, завоювати довіру, розбудити бажання поділитися з педагогом своїми думками, сумнівами.

Головна мета для мене - це допомогти кожному проявити себе, створити умови для отримання позитивного результату; розвиток гуманних взаємин між дітьми, формування у них комунікативних умінь, демократичного, поважного, тактовного ставлення (дод.5).

Провідна ідея досвіду. Сформувати високоінтелектуальну, морально-духовну, компетентну особистість, здатну до саморозвитку й самореалізації в соціумі, проектування свого життя, можна, якщо забезпечити цілісність і системність управління виховним процесом, ефективність реалізації моделей виховних систем гімназії, класу, випускника в умовах особистісно-діяльнісного підходу.

Найбільш сприятливі умови для розвитку творчих здібностей дитини створюються у процесі діяльності. Оскільки основним її видом для дітей є навчання, то його необхідно зробити творчим, захоплюючим. Виховна діяльність у навчальному закладі є найбільш придатна для реалізації творчих здібностей школярів. Саме тому у Зслуцькому НВК діє виховна система «Веселкова країна», яка дозволяє школярам втілити всі свої творчі задуми.

Ідея всебічного й гармонійного виховання особистості активізує пошук оптимальних шляхів цілевизначення, цілереалізації і цілекорекції як компонентів цілепокладання. Вона є основою для формування індивідуальної особистісно значущої мети виховання, переорієнтації у навчанні й вихованні на рівень особистісних цінностей, знань, умінь і навичок. Індивідуальна і спільна загальноцивілізаційна мета виховання молодої людини, котра здатна до духовного самовизначення, морального самокерівництва і підготовлена до діалогічних стосунків із собою, іншими людьми, світом у цілому, стане не лише центральною домінантою, а й реальністю педагогічного процесу всіх типів сучасної школи за умови подальшого дослідження ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості.

Інноваційна значущість. Новизна досвіду полягає у розробці моделі виховної системи закладу, класу, випускника та виробленню механізму їх реалізації в умовах особистісно-діяльнісного підходу. Забезпечення виховного процесу інноваційними формами роботи дозволило максимально реалізувати можливості, потреби та інтереси дитини, формувати високоінтелектуальну особистість, духовно багату, фізично розвинену, здатну до саморозвитку, самовдосконалення й самореалізації в нових соціальних умовах.

Практичне значення отриманих результатів полягає в актуалізації і розвитку перспективних тенденцій еволюції ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості в сучасних науково-педагогічних концепціях, спрямованих на модернізацію освітньо-виховної практики, у подоланні однобічного інтелектуалізму, створенні умов для цілісного духовного й фізичного розвитку громадянина України як члена єдиної Європи.

Науково-теоретична база. Теоретичну основу досвіду становлять висновки з філософських, психологічних і педагогічних досліджень, присвячених: теоретико-методологічним засадам особистісно-орієнтованого (Б. Братусь, О.Киричук, С. Подмазін, С. Смирнов та ін.), діяльнісного (І. Бех, С. Рубінштейн та ін.), компетентісного (Л. Ващенко, О. Савченко, А. Хуторський та ін.), системно-цільового (Ю. Конаржевський, М. Поташник, Є. Павлютенков та ін.) підходів; теоретичні засади науково-методичного супроводу інноваційної діяльності педагогічних та керівних кадрів (О.Козакова, Н.Рибникова, Т. Сорочан та ін.).

Сутність та характерні риси виховної системи як об’єкту управління розглядають І. Бех, В. Караковський, Л. Новикова, В. Сластьонін, Г. Сорока та ін.

Основні аспекти організації науково-методичної роботи розкриті в творчих доробках вітчизняних та зарубіжних учених: І. Жерносека, В. Маслова, М. Поташника та ін.

Проблемі моніторингу присвячені дослідження вітчизняних та зарубіжних учених Н. Крупеніної, Т. Лукіної, О. Касьянової , Г. Єльнікової та ін.; історико-педагогічні ідеї, концепції, узагальнення й висновки щодо окремих аспектів всебічного й гармонійного виховання особистості (Ш. Амонашвілі, І. Бех, А. Бойко, Л. Ваховський, В. Євдокимов, М. Євтух, О. Захаренко, І. Зязюн, О. Іонова, М. Левківський, В. Лозова, І. Мар’єнко, Н. Рев’якіна, О. Савченко, В. Сухомлинський, О. Сухомлинська, Г. Троцко)

Проблема творчості залишається найактуальнішою темою, тому що, саме творчі люди створюють нове і неповторне у всіх сферах діяльності.

Важливість зазначеного визначається й тим, що формування творчої особистості передбачається рядом державних документів реформи освітньої галузі. Серед них державна національна програма “Освіта” (Україна ХХІ століття), яка визначила стратегічну мету розвитку системи навчання і виховання учнівської молоді, загальні рекомендації щодо реформування системи освіти, які розроблені МОН України, Концепція загальної середньої освіти, Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти.

Суть досвіду. Особистісно зорієнтоване виховання (за С. Подмазіним) - це «ствердження особистості як важливішої цінності буття, навколо якої групуються інші загально соціальні пріоритети, істина при цьому виступає не як мета, а як засіб розвитку духовної особистості».

Гуманітарна педагогіка розглядає особистість дитини як мету, об'єкт, суб'єкт, результат виховання, ефективність виховної системи.

Навчальний заклад можна назвати школою особистісно зорієнтованого типу, якщо він працює відповідно до принципів суб'єкт-суб'єктної парадигми навчання і виховання, що змінює відносини між учнями та педагогами, забезпечує урахування індивідуальних психофізіологічних особливостей школярів, педагогів і батьків, та сприяє повному саморозкриттю і самореалізації всіх учасників єдиного вимовного процесу.

Основним принципом організації життєдіяльності такої школи є диференціація навчально-виховного процесу, що не ставить учня і вчителя у рамки жорстких умов, але прагне максимально пристосувати життєдіяльність до їхнього потенціалу, тобто дозволяє кожному членові шкільного колективу мати свою траєкторію розвитку у власному темпі.

Для реалізації цієї мети необхідно вирішити такі завдання:

· удосконалити та поширити форми, прийоми та засоби пізнавальної системостворюючої діяльності;

· удосконалити систему організації позаурочної діяльності вихованців;

Виховна система такої школи взаємодіє х навколишнім середовищем, забезпечує контакти з ним, розширюючи можливості розвитку, самореалізації як вихованців, так і вихователів.

Створення виховуючого середовища відбувається на рівні сім'ї, школи, позашкільних закладів, мікрорайону, міста, регіону. Виховуюче середовище є багатогранним та поліфункціональним утворенням, через яке здійснюється вплив усіх факторів виховання інших просторів (екологічного, інформаційного, навчаючого, соціокультурного тощо) на процес становлення розвитку та самореалізації особистості. Виховуюче середовище можна розглядати як ідеальний об'єкт, як тимчасове поєднання джерел енергії, що спроможне забезпечити розвиток особистості у відповідності до визначеної мети.

Результативність досвіду та його дієвість визначається позитивними змінами, які простежуються в особистісному розвитку учнів, зростанні їх соціальної активності й громадянської позиції, здатності до соціалізації в життєвому просторі.

Практична мета діяльності кожного закладу освіти - випускник, особистість, яка набуває під час навчання певних якостей, знань та умінь, навичок, розвивається за визначеними напрямками.

Особистість - людина, соціальній індивід, що поєднує в собі риси загальнолюдського, суспільно-значущого та індивідуально-неповторного. Особистість є суб'єктом пізнання і активного перетворення світу. Розвиток особистості пов'язаний з її самовизначенням, типом та способом вирішення суперечностей із дійсністю, власним життям, оточенням.

Визначальним компонентом виховної системи є педагогічно обґрунтована мета. Виходячи зі сформульованих ідей, принципів, змісту виховання, мета особистісно зорієнтованої системи - особистість, яка може побудувати життя, що варте людини.

Ця мета маж загальний характер і набуває реальності через розподіл на конкретні завдання. Для того, щоб завдання були обґрунтованими, необхідно змоделювати особистість випускника як кінцевий результат виховної діяльності школи. Така модель передбачає опанування такими якостями, як:

· патріотизм, громадянськість, активна життєва позиція;

· моральність, духовність, гуманізм;

· креативінсть (здатність до творчості);

· здоровий спосіб життя;

· естетичний, етичний та культурний розвиток;

· здатність до саморозвитку, самореалізації, уміння адаптуватися в реальних умовах.

В умовах особистісно зорієнтованої системи виховання учні як суб'єкти діяльності проходять такі етапи розвитку:

· етап становлення особистості - засвоєння засобів і норм діяльності;

· етап становлення особистості як людини праці - формування потреби у набутті значущих результатів через власну працю;

· етап становлення особистості як людини культури - формування потреби у творчості.

У зв'язку з цим, виховна система школи покликана дати учням якомога більше знань про суспільство, озброїти їх системою соціальних умінь (настанов), умінням адаптуватися до змінних соціально-економічних умов, тобто сформувати «компонентну особистість», яка здатна не тільки сприймати умови реального життя, але й перетворювати їх.

Труднощі в реалізації впровадження досвіду.

Перед школою стоять складні завдання, які потребують негайного вирішення, оскільки світ динамічно змінюється, рухається, розвивається. В Україні ставка робиться на подолання відставання у темпах розвитку, а з часом – наближення до рівня життя розвинутих країн світу.

Разом з тим в школі ще зберігається інерційність мислення, повільно впроваджуються нові ідеї, допускаються помилки, залишаються проблеми...

Одна з проблем сучасної школи – це питання розвитку і реалізації здібностей дитини. Незважаючи на науково обґрунтоване значення творчості і потреб у формуванні творчої особистості це завдання залишається відкритим. Часткова чи повна відсутність сучасних методик у школах, слабка матеріально-технічна база, інерційність мислення найчастіше не дозволяють дитині цілком виявити весь творчий потенціал.

При такому підході розвиток особистості являє собою єдиний процес, в якому відбуваються не тільки кількісні зміни, але і якісні перетворення. Ця складність зумовлена суперечливістю процесу розвитку. Більше того, саме суперечності між новим і старим, які виникають і долаються в процесі навчання і виховання, виступають рушійними силами розвитку особистості.

До таких суперечностей відносяться:

- протиріччя між новими потребами, породжуваними діяльністю, та можливостями їх задоволення;

- протиріччя між зрослими фізичними і духовними можливостями дитини і старими, раніше сформованими формами взаємовідносин та видами діяльності;

- протиріччя між зростаючими вимогами з боку суспільства, групи дорослих і наявним рівнем розвитку особистості.

У процесі навчання і виховання загальні суперечності конкретизуються, набуваючи більш яскраві форми. Це протиріччя між вимогами до вихованців та їх підготовленістю до сприйняття і реалізації цих вимог; між виховними впливами і "опір матеріалу" (А. С. Макаренко). У педагогічному процесі проявляються також протиріччя, пов'язані з умовами розвитку суспільства, і протиріччя, що виникають як наслідок недоліків виховної роботи.

Виховання дітей шкільного віку здійснюють у процесі навчання і виховної роботи у школі та за її межами. Воно є цілісним процесом, у якому органічно поєднані змістова (сукупність виховних цілей) і процесуальна (самокерований процес педагогічної взаємодії вчителя й учня, що передбачає організацію і функціонування системи виховної діяльності та самовиховання учнів) сторони. Цей процес є двостороннім (обов'язкова взаємодія вихователя і вихованця), цілеспрямованим (наявність конкретної мети), багатогранним за завданнями і змістом, складним щодо формування і розкриття внутрішнього світу дитини, різноманітним за формами, методами і прийомами, неперервним (у вихованні канікул бути не може), тривалим у часі (людина виховується все життя). Ефективність його залежить від рівня сформованості мотиваційної бази.

У процесі виховання педагог має постійно дбати про формування у дітей певних мотивів самовиховання через актуалізацію необхідних потреб. Поступово в процесі засвоєння знань, набуття соціального досвіду кожна особистість самостійно починає усвідомлювати потреби, які стимулюють внутрішні спонукальні сили — мотиви, програмує процес самовиховання. Структура процесу виховання передбачає:

1. Оволодіння знаннями, нормами і правилами поведінки. Це перший етап входження в систему виховного впливу, на якому діють норми, правила, особливості життєвої поведінки. Людина (дитина) стає членом певної соціальної системи (сім'ї, колективу), де вже діють певні правила, норми, яких їй доведеться дотримуватись.

2. Формування почуттів (стійких емоційних відношень людини до явищ дійсності). Вони сприяють трансформації певних дій особистості із сфери розумового сприймання у сферу емоційних переживань, що робить їх стійкими, та активізації психічних процесів людини;

3. Формування переконань (інтелектуально-емоційного ставлення суб'єкта до будь-якого знання як до істинного (або неістинного). Переконання, що ґрунтуються на істинних знаннях, будуть, з одного боку, своєрідним мотивом діяльності, а з другого — «стрижнем» поведінки особистості. Тому виховання дітей і є формуванням у них психологічного «стрижня», без якого особистість буде безвольною, позбавленою власного «Я».

4. Формування умінь і звичок поведінки. Формування умінь (засвоєного способу виконання дій, основаного на сукупності набутих знань і навичок) і звичок (схильності людини до відносно усталених способів дій) потребує поступовості й систематичності вправляння, посильності та доцільності поставлених вимог, їх відповідності рівню розвитку учнів. Воно пов'язане з активною діяльністю особистості у сфері реальних життєвих ситуацій.

Виховання є складним, багатогранним процесом, у якому тісно переплетені внутрішні (стосуються особи вихованця) та зовнішні (стосуються виховного середовища) суперечності.

Внутрішні суперечності процесу виховання:

— між необмеженими можливостями розвитку людини й обмежуючими умовами соціального життя. Передбачає створення оптимальних умов (побутових, психологічних, організацію навчально-виховного процесу) для розвитку, життєдіяльності дитини;

— між зростаючими соціально значущими завданнями, які потрібно вирішувати вихованцю, і можливостями, що обмежують його дії, спрямовані на їх вирішення. Це означає, що розвиток особистості може призупинитися, якщо не ставити перед вихованцем нових, ускладнених, завдань;

— між зовнішніми впливами і завданнями виховання. Виховний процес потрібно будувати так, щоб його зміст і форми реалізації не викликали спротиву у вихованця.

Зовнішні суперечності:

— невідповідність між виховними впливами школи і сім'ї. Інколи батьки не дотримуються вимог, які висуває до їхніх дітей школа, внаслідок чого порушується єдність вимог, що негативно позначається на вихованні учнів;

— зіткнення організованого виховного впливу школи зі стихійним впливом на дітей оточення. Негативні чинники: вуличні підліткові групи, теле-, відеопродукція та ін. Усунути цю суперечність можна, формуючи в учнів внутрішню стійкість й уміння протистояти негативним впливам;

— між окремими впливами вчителів, які працюють в одному й тому ж класі. Вони не завжди дотримуються принципу єдності вимог, внаслідок чого в учнів формується ситуативна поведінка, пристосовництво, безпринципність;

— між набутим негативним досвідом поведінки і новими умовами життя та діяльності. Передбачає існування сформованого стереотипу негативної поведінки, який характеризується наявністю стабільних негативних взаємозв'язків. На їх подолання спрямована виховна робота.

Зовнішні суперечності є тимчасовими, але вони можуть знижувати ефективність виховного процесу. Тому вчителі повинні зосередити увагу на їх виявленні, усуненні, профілактиці.

На процес виховання впливають (безпосередньо або опосередковано) об'єктивні (особливості суспільного устрою, політичного режиму, соціально-економічного розвитку, національна самобутність, природне середовище) та суб'єктивні (соціально-педагогічна діяльність сім'ї, громадських організацій, навчально-виховних закладів, засобів масової інформації, закладів культури і мистецтва) чинники. Структурними елементами процесу виховання є мета, завдання, закономірності, принципи, методи, засоби, результати виховання та їх коригування. Сучасна школа вимагає докорінного переосмислення усієї системи виховання, оновлення змісту, форм і методів духовного становлення особистості на основі гуманізації життєдіяльності учня, створення умов для самореалізації у різних видах творчої діяльності. Всебічно і гармонійно сформована особистість є метою цивілізованого суспільства.

ВИСНОВОК

Виховання - це духовно-практична діяльність кожного вчителя, що пронизує різні сфери його професійної діяльності і супроводжується творчим пошуком, ризиком помилки, вільним вибором та індивідуальною відповідальністю. Іншими словами, виховання - не робота, не набір деяких дій та операцій, яким педагога можна навчити і в результаті здійснення яких він гарантовано досягає успіху, а діяльність, яку педагог повинен побудувати сам, визначаючи мету, наповнюючи її цінностями, відбираючи методи, засоби, враховуючи реальні умови, рефлексуюи процес своєї виховної діяльності.

Мотивація до виховної діяльності знаходиться в душі самої особистості педагога, а не поза нею. Справжній вихователь не грає роль, а виконує виховні функції. Він існує у сфері духовних відношень з вихованцями, реалізуючи позицію вихователя у єдності свідомості і діяльності.

Виховна позиція педагога має полісуб'єктну структуру. По-перше, педагог має бути готовим і здатним до взаємодії з дитиною або дитячим колективом:

· будувати спілкування з дітьми на засадах гуманістичних принципів (діалогічності та емпатійного розуміння; прийняття та довіри до можливостей і здібностей дитини; визнання та відношення до дитини як до суверенної особистості; щирості т відкритості для дитини особистих моральних якостей, переконань, цінностей, інтересів);

· будувати спільну виховну діяльність з дітьми на осевої співпраці;

· створювати виховуючі ситуації (протиріччя, успіху тощо) в навчальній, трудовій, ігровій, художній та інших видах діяльності дітей;

· розкривати та реалізовувати виховний потенціал процесу навчання (через зміст, форми та методи навчання), предметно-естетичного середовища, де знаходяться діти;

· взаємодіяти зі школярами як суб'єктами шкільного самоуправління;

· підтримувати процеси самопізнання. саморозвитку дитини через організацію групової та індивідуальної роботи;

· створювати реальні можливості для особистісної самореалізації, життєвого самовизначення дитини;

· трансполювати гуманістичну культуру відношень дитини на себе. на оточуюче середовище;

· бути відкритим до виховного впливу дітей.

По-друге, педагог - суб'єкт особистісного та професійного саморозвитку, що, в свою чергу, зумовлює його готовність та здатність:

· набувати досвіду, розвивати свої професійні та моральні якості, тобто підходити о своїх успіхів або недоліків як до проблем, що дозволяють учитися на власному досвіді і розуміти себе;

· проводити конструктивну самооцінку на особистісному рівні, зберігаючи та розвиваючи свій культурний, моральний, творчий, психофізичний потенціал (що особливо важливо в умовах нестабільних та конфліктних ситуацій);

· поповнювати арсенал знань про ціннісно-смисловий та предметний зміст дитячого світу, засвоювати нові (для себе) засоби спілкування та взаємодії з дітьми, дослідницької роботи, учитися поєднувати традиції та новації у вихованні, рефлексувати свою діяльність.

По-третє, педагог-вихователь - суб'єкт формування та розвитку педагогічного колективу як колективу вихователів. Це обумовлює його готовність та здатність:

· бачити процеси виховання та навчання у системі, знаходити свою роль та позицію в становленні та розвитку виховної системи;

· відповідально проявляти себе як особистість у процесі ціннісно-змістовного самовизначення педагогічного колективу у виховній системі;

· підтримувати творчі відношення в педагогічному колективі як професійній єдності педагогів-вихователів;

· осмислювати та обговорювати на теоретико-методологічному і практичному рівнях актуальні проблеми виховної системи школи, використовуючи можливості педагогіки та інших соціальних наук;

· моделювати, проектувати, прогнозувати зміни у власній діяльності і в діяльності педагогічного колективу щодо розвитку гуманістичної виховної системи;

· надавати колегам можливість знайомитися з власним досвідом виховної діяльності, самому вивчати передовий педагогічний досвід.

По-четверте, педагог - це суб'єкт взаємодії з сім'єю вихованця, з представниками соціуму, соціальними спільнотами, з якими стикається дитина. Він стимулює прояв їх виховного потенціалу. Його суб'єктність тут ґрунтується на готовності та здібності:

· постійно оновлювати свої знання про життя вихованців у сім'ї, стан серед однолітків, його оточення;

· підтримувати позитивну спрямованість родини на виховання дитини і запобігати негативним проявам родинного виховання;

· організовувати спільну діяльність педагогів, батьків та дітей в умовах виховної системи школи, захищати інтереси дітей, допомагати реабілітації дитини, яка опинилась в умовах соціального конфлікту.

Характер сприйняття дитиною виховних впливів залежить від того, як вона сприймає особистість вихователя, його виховні дії.

Особистість педагога - дійовий чинник формування особистості дитини. У реальній діяльності педагог наочно демонструє засвоєні ним моделі поведінки, соціальні норми і цінності. Його індивідуально-психологічні характеристики обумовлюють ціннісно-смислову основу вихованця. Лише той педагог успішно справляється з цією місією, який постійно працює над розвитком у собі мотивації до оволодіння духовно культурою, засвоює глибокі і різноманітні знання, орієнтується на безперервне вдосконалення своєї професійної майстерності.

Якщо реалізація педагогічних можливостей забезпечується суб'єкт-суб'єктними взаєминами, педагог має володіти такими якостями:

· здатністю сприймати і адекватно психологічно інтерпретувати поведінку дитини безпосередньо в кожний момент спілкування, фіксувати зміни в почуттях і вчинках визначати причини, які ці зміни викликають;

· сформованістю широкого набору оцінних критеріїв які б дозволяли йому порівнювати характер змін, що настають у вербальній і невербальній поведінці вихованців, і своєчасно робити відповідні висновки;

· умінням постійно усвідомлювати і правильно реагувати на те. як сприймають і психологічно інтерпретують його образ і поведінку вихованці;

· володіти знаннями про найбільш поширені помилки, наприклад, «стереотипізація», «нав'язування суб'єктного бачення» та інші, що їх нерідко припускаються педагоги при оцінюванні поведінки дітей;

· умінням відмежовуватись від упередженої оцінки при пізнанні вихованця заради осягнення індивідуальної неповторності особистості дитини.

Розуміння педагогом дитини не можливе без правильної оцінки її емоціональних станів. Педагог має виходити з того, що основним джерелом інформації про цю сферу людської психіки виявляються: міміка і поза, жести і рухи, інтонація і темп мовлення. Спостерігаючи прояви поведінки вихованця, педагог у змозі зробити висновки стосовно його особистості. Однак глибоке розуміння дитини не може будуватися на відчужено-дослідницькому до неї ставленні. Педагогу потрібне співчутливе, емпатійне розуміння та готовність прийняти вихованця повністю, навіть з його недоліками.

Особистісно зорієнтований виховний процес будується не просто на основі врахування індивідуальних особливостей вихованців, а у послідовному ставленні до них як до особистостей, які є відповідальними і свідомими суб'єктами діяльності.

Визнання дитини - це, передусім, реалізації її права бути самою собою, індивідуальністю, яка має свою позицію стосовно тих чи інших явищ, ситуацій, проблем. Незаперечне право дитини - висловлювати свої думки, брати участь у наших судженнях про неї. Визнання особистості дитини з самого початку її свідомого життя є дуже важливим, але у традиційній системі виховання на це звертають надзвичайно мало уваги. Особистісно зорієнтоване виховання передбачає, що педагог ставиться до дитини як до людини з повним визнанням її особистості і недоторканості, визнає поведінку і працю дитини, вірить у благородство її мотивів і вчинків.

Прийняття дитини означає безумовне позитивне ставлення до неї незалежно від того, відповідає її поведінка вимогам дорослих у даний момент чи ні. У виховному плані вадливо, щоб у дитини було почуття, що її приймають і люблять незалежно від її досягнень.

Тож, необхідні нові виховні методики, які б враховували глибинні психологічні закономірності емоційно-чуттєвого розвитку особистості. Адже для людини має цінність лише пережите в почуттях, які морально збагачують особистість, роблять її носієм істини, добра і краси.

На основі отриманого досвіду можна впевнено заявляти, що підпорядкування особистісно зорієнтованого виховання меті всебічного й гармонійного розвитку допоможе молоді усвідомити сенс власного життя, шляхи та умови конструктивного самотворення і самореалізації. Перспектива всебічного й гармонійного виховання в сучасних умовах також визначається прогресивною еволюцією світової цивілізації, єдністю загальнолюдського й національного, діалогом культур, поглибленням процесів демократизації й гуманізації в постіндустріальному суспільстві. Ідея всебічного й гармонійного виховання особистості активізує пошук оптимальних шляхів цілевизначення, цілереалізації і цілекорекції як компонентів цілепокладання. Вона є основою для формування індивідуальної особистісно значущої мети виховання, переорієнтації у навчанні й вихованні на рівень особистісних цінностей, знань, умінь і навичок. Виховання молодої людини, котра здатна до духовного самовизначення, морального самокерівництва і підготовлена до діалогічних стосунків із собою, іншими людьми, світом у цілому, стане не лише центральною домінантою, а й реальністю педагогічного процесу всіх типів сучасної школи за умови подальшого дослідження ідеї всебічного й гармонійного виховання особистості.

В ході роботи над проблемою вдалося:

- ознайомитись з науковими матеріалами та передовим педагогічним досвідом з питань виховної діяльності;

- встановити, що використання різних методів та прийомів виховання веде до розвитку творчих здібностей та сприяє формуванню творчої особистості;

- здійснити підбір і апробацію форм і методів, що сприяють розвитку творчих здібностей;

- узагальнити отриманий досвід та розробити методику його реалізації.

Методичні рекомендації

щодо використання дидактичних ігор у роботі з молодшими школярами

Дидактичні ігри спеціально створені дорослими з метою їх використання у навчально-виховному процесі під керівництвом педагога.

Серед дидактичних ігор розрізняють ігри з умовною ситуацією, віршовані ігри, ігри інтелектуального характеру. Близькі за педагогічним значенням до даного виду ігор і різні цікаві завдання, інакше їх називають ігровими. До дидактичних ігор відносять рухливі ігри, настільно-друковані, предметні ігри та іграшки, словесні ігри, ігри з літерами та словами: загадки, шаради, ребуси, анаграми, метаграми, логогрифи, кросворди, скоромовки, головоломки тощо.

Їх головною особливістю є наявність чітко визначеного дидактичного завдання, регламентація діяльності дітей спеціально встановленими правилами. Ігровий задум допомагає зберегти самостійність дітей, наповнити навчально-виховний процес емоційно-пізнавальним матеріалом.

Дидактична гра використовується педагогами з метою засвоєння, поглиблення та систематизації уявлень дітей про навколишній світ, розвитку їхніх пізнавальних інтересів та різноманітних здібностей, логічного мислення, творчої фантазії, самостійності, кмітливості, винахідливості, уваги, спостережливості й пам’яті, виховання позитивних рис особистості, формування її найкращих якостей.

Умовою підвищення результативності дидактичних ігор є планомірність їх проведення. Слід добирати цікаві ігри, враховуючи вікові особливості дітей. Включення дидактичних ігор та ігрових завдань (разом з іншими методами та прийомами) у навчально-виховний процес допомагає забезпечити доцільну зміну діяльності дітей, підтримувати інтерес до навчання, зосередити їхню увагу на виконанні пізнавальних дій, уникнути гіподинамії, втоми. Ігрові елементи допомагають приховати дидактичне завдання.

До структурних компонентів дидактичної гри відносять: дидактичне завдання, ігрове завдання, ігровий задум, ігровий початок, ігрові дії, правила гри, підведення підсумків гри. Дидактичне завдання визначається змістом програмового навчального матеріалу і виховною метою. Ігрове завдання вказує на виконання дітьми певних дій у ході гри. Ігровим задумом передбачається відтворення уявного сюжету, активні дії з предметами, перевірка дітьми своїх можливостей шляхом змагання, рольове перевтілення, загальна рухлива активність. Кожна гра має ігровий початок, коли відбувається поділ на команди, вибір ведучих чи капітанів команд, визначення права першого ходу тощо. Ігровий початок можна організувати за допомогою лічилок – короткого римованого тексту. Ігрові дії взаємопов’язані з ігровим задумом і випливають саме з нього. Ігрові дії є засобом реалізації ігрового задуму. Вони складають сюжет дидактичної гри – практичні зовнішні дії: розглянути, порівняти, пригадати, спостерігати тощо.

Правила дидактичної гри – це умови, які підтримують ігровий задум. Їх невиконання руйнує гру, робить її нецікавою. Правила спрямовують діяльність дітей, забезпечують виконання ними поставленого завдання. Вони допомагають дорослому організувати й керувати грою. Правила організовують, навчають, дисциплінують, формують витримку, терпіння. Виконання правил вимагає чесності, засвоєння способів і культури спілкування, відповідальності, точності. Керівництво грою вимагає такту й майстерності, вміння захопити грою, знайти спосіб підбадьорити, допомогти, підтримати інтерес. Пояснення змісту та правил гри повинно бути коротким, чітким, логічним, зрозумілим. Заключний етап проведення гри – підведення підсумків: визначення переможця, виявлення учасників, які найчіткіше виконували ігрові дії, відзначення найкращих, підбадьорювання усіх учасників. Дорослі повинні виявити оптимістичне ставлення до можливостей дітей та делікатність, формуючи оціночні судження.

Для прикладу наведемо плани проведення дидактичних ігор для молодших школярів .

Гра “Живе й неживе”

Дидактичний матеріал: перелік об’єктів живої та неживої природи.

Дидактичне завдання: закріпити і розширити уявлення дітей про живе й неживе в природі, сприяти розвитку уваги, швидкості реакції, кмітливості.

Ігрове завдання: якщо педагог називає об’єкт живої природи, то слід хором сказати: “живе”; якщо називається неживий об’єкт природи – мовчати.

Умови гри: виграють ті учасники гри, які жодного разу не помиляться.

Методичні поради: можна організувати змагання між окремими дітьми, між створеними командами.

Гра “Кіт у мішку”

Дидактичне завдання: вчити виділяти істотні ознаки будови тварин, за частинами визначати ціле, закріплювати знання про тварин.

Дидактичний матеріал: різні об’ємні фігури тварин, торбинка з тканини.

Ігрове завдання: опустити руку в торбинку, взяти одну іграшку; не виймаючи іграшку, описати її; назвати тварину, яку символізує дана іграшка.

Умови гри: виграє той, хто безпомилково виконає завдання.

Методичні поради: дану гру можна проводити з людьми різних вікових категорій. Її можна ускладнити, запропонувавши для відповіді пригадати загадку, прислів’я чи приказку, вірш чи пісеньку про предмет, що знаходиться у торбинці. Предмети можуть бути різними, відповідно до дидактичних завдань, наприклад: чарівні речі з різних казок – клубочок, люстерко, сопілка, яблуко, три горішки, скатертина,перстень тощо; завдання учасникам: пригадати, з якої казки чарівна річ і яку роль вона відігравала.

Гра “Я знаю”

Дидактичне завдання: сприяти розвитку уяви та вміння конкретизувати назви й поняття.

Аксесуари для проведення гри: м’яч.

Ігрове завдання: назвати 5 (7, 10) рослин, щоразу відбиваючи рукою м’яч по підлозі.

Умови гри: виграє той, хто безпомилково виконає завдання.

Методичні поради: кількість слів можна не обмежувати, тоді учень називає їх якомога більше. Можна використовувати різні поняття, наприклад: фрукти, овочі, ягоди, напої, одяг, взуття, марки автомобілів, птахи, звірі, квіти, імена хлопчиків чи дівчаток, професії. Коли учні виконують подібні завдання, то їх зміст можна змінити, наприклад: Якою буває погода? Які ти знаєш свята? Назви все, що літає. Назви все, що біле. Назви все, що має круглу (трикутну, квадратну, овальну тощо) форму. Назви все, що солодке.

Гра “Навпаки” або “назви антонім”

Дидактичне завдання: сприяти розвитку уяви та мислення, швидкості реакції, вміння відшукувати потрібні слова й поняття.

Дидактичний матеріал: перелік слів.

Ігрове завдання: назвати слова (антоніми), що мають протилежне значення тих, які називає організатор гри.

Умови гри: виграє той, хто, безпомилково добираючи слова, отримує більшу кількість балів (фішок).

Методичні поради: організатор гри має заздалегідь дібрати слова для гри, записавши їх на картці. Гру можна проводити як з командою, так і з окремими гравцями. Приклади слів для гри: шум – тиша, ранок – вечір, день – ніч, чорний – білий, ворог – товариш, хвороба – здоров’я, радість – сум, старість – молодість, кволість – сила, ввічливість – грубість, втрата – знахідка, горе – щастя, праця – бездіяльність, зима – літо, сміх – сльози, відпочинок – турбота, верх – низ, широкий – вузький, правда – брехня, добро – зло, краса – потворність тощо.

Гра “Екскурсія до зоопарку”

Дидактичне завдання: сприяти розвитку уяви та мислення, допитливості, швидкості реакції, вміння формулювати питання й відповіді.

Дидактичний матеріал: картинки із зображенням тварин, які можуть мешкати в зоопарку.

Ігрове завдання учасникам гри: вибрати екскурсовода, ставити йому запитання, відповіді на які допоможуть відгадати зображену на картинці тварину.

Ігрове завдання екскурсоводу: чітко формулювати відповідь на поставлене запитання.

Умови гри: гравець, чиє запитання допомогло відгадати назву тварини, стає екскурсоводом.

Методичні поради: якщо діти грають вперше, то вчитель має розпочати гру із свого питання. За змістом запитання можуть бути різними, наприклад: Яким звір є за величиною? Якого кольору в нього хутро (пір’я)? Він літає? Він живе на суші (у воді, в лісі, в пустелі)? Це хижий звір? У нього довга шия? Він має шерсть?

Гра-вправа “Яке запитання?”

Пояснення. Запитання – це наше звертання до іншої людини з метою отримання знань про щось невідоме. Запитання бувають закритими – такими, що не передбачають інших відповідей, крім однієї. Наприклад:

Назвіть перший день тижня. Запитання, на які немає готових відповідей і які вимагають мислительної діяльності, називають відкритими. На відкрите запитання кожен може дати правильну відповідь – ту, яка йому відома і яку він вважає правильною. Наприклад: Які є види транспорту?

Отже, на відкриті запитання слід шукати відповідь. На закриті запитання можна відповісти одразу, якщо уважно слухати і бути спостережливим.

Дидактичне завдання: сприяти розвитку уяви, допитливості, вміння визначати закриті й відкриті запитання, знаходити й давати на них відповіді.

Дидактичний матеріал: перелік закритих і відкритих запитань для гри.

Ігрове завдання: плескати в долоні й давати відповідь, якщо запитання закритого типу; піднімати сигнальну картку й давати відповідь, якщо запитання відкритого типу.

Умови гри: виграє той, хто безпомилково виконає завдання й даватиме правильні відповіді на запитання.

Методичні поради: участь у грі може бути як індивідуальною так і колективною (командною). Зміст та кількість запитань добирається й пропонується дітям з урахуванням їхніх вікових особливостей. Наприклад:

1. Які дерева не скидають листя восени? В

2. Який звір з’їв Колобка? З

3. Чим ви любите займатися у вільний час? В

4. Назвіть третій місяць року. З

5. Які звірі більше часу проводять під землею? В

Гра “Відповідай швидко”

Мета: сприяти розвитку моторики, уваги, кмітливості, швидкості реакції (рухової й логічної).

Аксесуари для проведення гри: м’яч

Завдання організатора гри: вишикувати всіх учасників гри у коло; взяти м’яч і кидати його то одному, то іншому гравцеві, називаючи колір, форму чи якість будь-якого предмета.

Завдання учасникам: той, кому організатор гри кидає м’яч, має назвати відповідний іменник, дієслово, прикметник тощо. Наприклад: зелений – огірок, червоний – помідор, круглий – сонце, стіл, дерев’яний – двері, пече – вогонь і так далі.

Правила гри: зловити м’яч, відповідати швидко й правильно.

Умови гри: якщо гравець не зловив м’яч чи дав неправильну відповідь, то він виходить з гри; виграє той, хто залишився в колі.

Поради організатору: щоб гра йшла швидко, до неї слід підготуватися: написати перелік пропонованих учасникам гри завдань, щоб запобігти паузам. Завдання до гри кожного разу можна ускладнювати.

Гра “ Немає ... без ...”

Мета: сприяти розвитку пізнавальних інтересів, уваги, пам’яті, спостережливості, логічного мислення, формуванню мовленнєвої культури. Завдання організатору гри: вишикувати всіх у коло й проводити гру, задавши їй початок фразою з певним змістом: наприклад – “немає лісу без дерев”.

Завдання учасникам гри: по колу естафетою кожен має висловити свій варіант відповіді.

Правила гри: естафету продовжувати швидко, вставляючи правильні слова-відповіді у фразу “немає ... без ...”. Наприклад: немає лісу без пташок.

Умови гри: переможцем стає той, хто залишиться у колі і жодного разу не помилиться.

Поради організатору: потрібно заздалегідь підготувати варіанти фраз, наприклад: немає гри без задоволення, немає школи без учнів, немає неба без зірок, немає кінофільму без героїв, немає пісні без композитора, немає сміху без жартів, немає держави без столиці, немає літа без тепла тощо.

Гра “Ніс, ніс, ніс, рот”

Мета: сприяти розвитку уваги й спостережливості, швидкості реакції.

Завдання організатору: посадити учасників гри у півколо так, щоб усіх бачити; далі, показуючи на свого носа тричі, сказати “ніс”, а четвертий раз назвати іншу частину тіла, але показати не на неї.

Завдання гравцям: бути уважними і не помилитися, показуючи частини тіла (рот, коліно, вухо, лікоть, око, плече, чоло, щоку, підборіддя, брову, пальці рук, ніг, названий одяг тощо).

Правила гри: усі дії виконувати правильно.

Умови гри: переможцем стає уважний та швидкий.

Методичні рекомендації

щодо підготовки та проведення пошукової гри на місцевості

Пошукова гра на місцевості – це форма організації цікавого та змістовного дозвілля молодших школярів, підлітків, старшокласників. Дану ігрову форму роботи проводять на свіжому повітрі за місцем проживання, у школах, дитячих оздоровчих закладах, парках відпочинку, зелених зонах тощо. Вона є комплексною виховною справою, бо насичена активною руховою, пізнавальною, організаторською та розумовою діяльністю, що в цілому забезпечує загальний розвиток учасників гри. Участь у пошуковій грі сприяє: виробленню вміння дотримуватися певних правил та застосовувати власні знання; корекції умінь та навичок; набуттю життєвого досвіду; розвитку таких важливих психічних процесів як уваги, пам’яті, мислення, а також спостережливості, кмітливості, винахідливості, швидкості та спритності; вихованню соціально значимих якостей та рис характеру, формуванню культури поведінки. Граючи, учасники вчаться помічати у навколишній дійсності особливі прикмети певних об’єктів природи – те, на що, зазвичай, не звертається увага.

Методичні поради щодо організації гри. У грі можуть брати участь кілька команд (2 – 6), до складу яких входить по п’ять учасників (оптимальна кількість). Беручи участь у грі, її учасники отримують стартовий пакет або записку-шифровку, в якій вказано місцезнаходження наступного пакету чи записки. Зміст завдань потрібно готувати, враховуючи мету гри, вік учасників та їх потенційні розумові можливості. Текст кожної записки зашифрований, тому прочитати його не так просто. Учасники гри в записці можуть побачити крапки й тире (азбука Морзе), числа (порядкові номери літер алфавіту), малюнки, умовні позначення, кросворди, ребуси, криптограми, приголосні без голосних букв (замість них – крапки); текст, який можна прочитати у дзеркальному відображенні; літери, записані у довільному порядку (треба скласти потрібне слово); вираз, який слід читати справа наліво тощо. У записці може бути відсутня точна адреса наступної схованки, а вказується лише предмет, у якому вона знаходиться. Наприклад, у записці сказано, що наступна записка-шифр захована в одному із старих навісних замків, а де вони знаходяться – не вказано. Тому, спочатку слід пригадати й визначитися: де можуть бути старі навісні замки, знайти їх, а потім в одному з них і шукати записку. Учасникам гри доводиться добре подумати, щоб розшифрувати зміст записки; включитися в активну рухову діяльність (побігати в пошуках об’єкта), а потім – вже на місці – розшукувати записку: де саме вона захована і т.д.

Для кожної команди готують 5-7 записок, враховуючи складність завдань (шифрів). Для молодших школярів потрібно готувати шифри простіші: загадки, прості ребуси, запитання, нескладні зображення. Поступово їх потрібно ускладнювати. Шифри не повинні бути занадто легкими й занадто важкими: вони мають бути цікавими, оригінальними, нести в собі пізнавальну інформацію, спонукати до роздумів, підводити до здогадки, об’єднувати дитячий мікроколектив для досягнення спільної мети – знайти усі записки (скарб, сюрприз, солодкий приз, який знаходиться в останній схованці).

Алгоритм підготовки та проведення пошукової гри на місцевості

· Чітко сформулювати мету гри

· Вивчити місцевість, на якій проводитиметься гра

· Визначити об’єкти для схову записок (якщо команд-учасниць – 4, то їх має бути не менше 20)

· Скласти перелік потрібної кількості об’єктів, де можна заховати записки

· Скласти план маршруту-пошуку для кожної команди (написати перелік об’єктів-схованок для кожної команди)

· Продумати цікаві варіанти шифрів для учасників гри

· Зашифрувати записки для кожної команди (шифри записок для однієї команди не повинні повторюватися)

· Перед грою записки треба сховати у визначені об’єкти (для зручності кожну записку слід скласти і зверху записати місце її схованки; не ховаються стартові записки під номером 1 – вони вручаються на старті гри капітанам команд)

· Оголосити учасникам пошукової гри про день, час та місце її проведення (усі учасники мають бути відповідно одягнені: у спортивну форму чи таку, яка їй відповідає)

· Збір-старт. Організатор гри знайомить усіх учасників з територіальним регламентом пошукової гри, правилами та умовами її проведення: кожна команда має шукати записки цілеспрямовано – тільки за своїм маршрутом; якщо хтось випадково знайде записку не свого маршруту (певний колір, певний номер, назва команди) – слід покласти її на місце; усі записки повинні знаходитися у капітана команди, їх має бути 5 (7); кожна команда повинна діяти організовано; комплект записок доставляється на фініш організатору гри. Якщо команда не може здолати труднощі, то вона звертається до організатора гри

· Вручення стартових записок кожній команді (капітанам)

· Ознайомлення команд із змістом завдання, розшифрування місцезнаходження першого об’єкта-схованки

· Спостереження організатора за ходом гри, керівництво нею, надання потрібної допомоги її учасникам

· Здача капітанами команд комплекту записок організатору гри. Виявлення настрою учасників: що було найлегшим, що – найскладнішим

· Підведення підсумків гри. Якщо є нагороди, то їх вже знайшли команди – учасники гри. Обмін досвідом колективної діяльності. Перемагають всі, бо всі знаходять свої сюрпризи.

Методичні рекомендації щодо підготовки та проведення свята гри та іграшки

Свято гри та іграшки: сутність та структура. Свято гри та іграшки – свято, наповнене різноманітними іграми. Його можна провести як День улюблених ігор та іграшок. Проведення свята у загальноосвітньому навчальному та оздоровчому закладах може тривати цілий день. Зміст свята має бути спрямований на ознайомлення з новими, цікавими, змістовними та захоплюючими іграми з метою забезпечення всебічного розвитку дітей різного віку, їх особистісного зростання, формування ігрової культури. Свято гри та іграшки має забезпечити змістовне й активне проведення дозвілля учнівської молоді. Свято можна розпочати чи завершити костюмованою процесією, парадом іграшок. [6.120]

Структурою свята може бути передбачено проведення різноманітних ігор, ігрових програм, робота ігрових кімнат, куточків, майданчиків тощо. Наведемо орієнтовний перелік ігрових форм роботи, які можуть бути використані у ході проведення свята:

· зал масових ігор і танців;

· кімната настільних ігор;

· кімната веселих атракціонів;

· кімната „тиші та мудрості”;

· кімнати пізнавальних ігор (предметних: історії, географії, літератури, хімії, біології тощо);

· турніри: шахово-шашкові, лото, доміно тощо;

· майстерня ігор, іграшок, карнавальних прикрас;

· виставка-ярмарок ігор та іграшок-саморобок;

· ігри-конкурси вмілих, спритних, кмітливих;

· гра-експрес („Гра крокує разом з нами”, „Котилася торба”);

· ігрові програми („Ширше коло” тощо);

· конкурс газет „Ерудити, вперед!”;

· вернісаж інтелектуальних ігор (плакати з головоломками, ребусами, кросвордами, криптограмами, логічними задачами тощо);

· аукціон гри та іграшки;

· спартакіада народних ігор;

· сюїта туристичних ігор;

· веселі естафети;

· турніри знавців;

· турніри на звання чемпіона з м’ячем, із скакалкою, на запуск мильних кульок тощо;

· конкурс міні-вистав „Театр-експромт”;

· презентація улюбленої гри та іграшки;

· парад ігор та іграшок (для молодших школярів);

· концерт художньої самодіяльності, присвячений грі (декламація віршів про гру та іграшку, співання пісень, танцювальні композиції, показ лялькових вистав, інсценізація тощо).

Алгоритм підготовки свята. Підготовка до свята передбачає організацію такої роботи:

· створення творчого колективу з педагогів та учнів;

· вивчення ігрових потреб та інтересів дітей, рівня їхньої ігрової культури;

· визначення мети проведення свята для учнів початкової, основної та старшої школи;

· моделювання свята з урахуванням вікових особливостей дітей;

· визначення ігрових куточків, які функціонуватимуть під час свята, їх назв;

· призначення відповідальних за кожну ділянку роботи;

· забезпечення дотримання правил техніки безпеки та санітарно-гігієнічних вимог;

· забезпечення ігрових кімнат та майданчиків необхідними іграми, спортивним інвентарем та аксесуарами для проведення ігор;

· обладнання ігрових кімнат та майданчиків;

· складання змісту реклами для ігрових куточків;

· складання планів проведення ігрових програм в ігрових куточках;

· розробка сценаріїв проведення масових ігрових програм, турнірів, вікторин, інтелектуальних ігор, художньої частини тощо;

· розробка методики стимулювання участі дітей у конкурсах, турнірах, змаганнях, атракціонах, ігрових програмах тощо;

· складання програми проведення свята (оголошення), його оформлення та ознайомлення з її змістом усіх членів шкільного колективу;

· підготовка радіопередач, відеофільмів, газет, плакатів до свята;

· оформлення ігрових кімнат, рекреацій, коридорів, класних кімнат тощо (художньо-естетичне).

Після завершення свята слід систематизувати всі матеріали й оформити досвід роботи з його проведення.

Зразки назв ігрових куточків та їх реклами, вірші про гру

Кімната „Загадкова”

Увага! Увага! Увага!

У наш куточок завітайте та загадку відгадайте!

Відгадаєте – приз отримаєте,

А якщо ні – приз дістанеться мені!

Дітям пропонуються тематичні загадки.

„Рухландія”

У країну найспритніших

Ми запрошуємо всіх:

Хто цінує розум, швидкість

І завзятий щирий сміх!

Час на роздуми не гайте,

Не губіть щасливу мить –

В коло друзів поспішайте

І себе там проявіть!

Дітям пропонуються рухливі ігри з урахуванням їх психолого-педагогічних особливостей.

„Скоромовний куточок”

Не крутися на всі боки, на дорозі не гальмуй!

Якщо хочеш лаконічно й швидко говорити –

До скоромовного куточка прямуй!

Отож, не минай, на хвильку заглянь,

В ігри цікаві з нами пограй!

Дітям пропонуються такі завдання: змагання парами у вимовлянні скоромовок, гра „Запам’ятай!” (за 30 секунд запам’ятати скоромовку), гра „Придумай чи згадай!” (назвати якомога більшу кількість скоромовок), гра „Вгадай!” (зачитується початок чи закінчення скоромовки, а учасники мають назвати іншу частину скоромовки).

Скоромовки:

· „Ішла баба дубнячком, зачепилась гапличком: сюди смик, туди смик – одчепися, мій гаплик!”

· „Семен сіно віз – не довіз: лишив сани – узяв віз”

· „Летів горобчик, сів на стовпчик, прибіг хлопчик – утік горобчик”

· „Ти, малий, скажи малому, хай малий малому скажу, хай малий теля прив’яже”

· „Ходить квочка коло кілочка, водить діточок коло квіточок, квочка каже: „Квок – ось золотий кілок!”.

З оголошення:

Заходьте всі, не минайте!

Приз Свята вигравайте!

Хто бажає й не бажає –

До нас завітайте!

Про гру...

Є у світі різні ігри –

Грають в них дорослі й діти!

Розважаються й пустують,

І навчаються, й мудрують,

Все у нас завжди чудово, якщо граємось ми знову!

***

Гра запрошує усіх:

І великих і малих,

Гра – цікава і розважна –

Веселить вона осяжно!

В ній – казка і реальний світ –

Розважайся і забудь про вік,

Бо вона в дитинство тебе віднесе!

Тому в наш ігровий куточок завітай

І грати негайно починай!

***

Гра – весела школа життя

Люблять гратися усі:

Ведмежата й вовченята,

Котики і собачата,

Спритні хлопчики й дівчата,

Дідусі і бабусі, їхні діти –

Теж любили гратись

Разом!

Тільки сонце вигляда –

Висипає дітвора

На подвір’я, у лісок чи вишневенький садок!

В грі життя нам цікавіше,

В грі ми стали здоровіші!

Розумніші і дружніші!

Творчі й ініціативніші!

Хто такими як ми хоче стати –

Слід до нас в ігрове коло завітати!

А кому до вподоби плакати і сумувати –

Вхід заборонений до нашої хати!

***

Гра – чудова і весела

Завітала до оселі.

Ми радієм і співаєм,

Всіх навкруг розвеселяєм.

Ми кружляємо у танці

У сорочці-вишиванці.

Ось уже ми всі стрибали,

Мріяли й фантазували,

Ось – когось наздоганяли...

Ми не можем сумувати,

Вмієм дружно всі сміятись!

В цьому гра допомагає,

Вона – доброму навчає!

Всіх гуртує й розвиває!

Завжди з нами гра буває!

Тож відкрийте ширше двері –

Завітала Гра в оселю!

***

Гра сумною не буває.

З грою кожен з нас живе!

Гра не тільки розважає –

У чарівний світ веде!

В цьому світі – все чудове!

В ньому – небо кольорове!

В ньому вчать перемагать,

Усі труднощі долать!

***

Гра – весела, гра – цікава!

Вмить розважить, звеселить!

Для дітей вона – забава!

І вона ж навчає жить!

Ще вона допомагає

Друзями ставати вмить,

Розум, волю розвиває –

Як же нам без неї жить!

***

Гра весела і рухлива

в світ дитинства запросила.

Світ цей гарний і чудовий,

Чесний, добрий, загадковий!

Вас чекають там забави,

Чудні ігри та розваги.

Завітайте у цей світ –

Будете щасливі вік!

Види та форми виховної роботи з формування

ціннісних орієнтацій і ставлень особистості

Ситуаційно-рольова гра – форма виховної роботи в якій розігрується життєва ситуація, де учні грають певні ролі. Вчитель – об’єднує дітей за лічилкою у малі групи та роздає учням ситуації - малюнки, які заготовлює заздалегідь (невеличкі ситуації-малюнки розповідають про життєві ситуації, в яких головні герої поводять себе невірно, порушуючи норми поведінки, етичні правила тощо).

Сюжетно-рольова гра - ця форма виховної роботи спрямована на оцінку дій героїв, які приймали участь у розігруванні сюжету. В грі приймають участь діти, виконуючи ролі за підготовленим сюжетом.

Гра-драматизація – форма виховної роботи, яка допомагає учням розкрити творчі акторські здібності. Вчитель готує ролі індивідуально із кожним героєм, проводить репетиції.

Інсценізація – форма виховної роботи, яка допомагає учням набувати акторської майстерності та проявляти творчість, талант.

Вчитель обирає сюжет для інсценізації, розподіляє ролі або шляхом жеребкування учні обирають їх самостійно.

Гра – бесіда – форма виховної роботи, яка проводиться із метою донесення до відома дітей норм і правил спілкування, поведінки в різних життєвих ситуаціях, суспільних місцях (транспорті, театрі,музеї, крамницях, на вулиці тощо).

Гра-мандрівка – форма виховної діяльності спрямована на ознайомлення учнів із певними навичками, виховними нормами, правилами поведінки на протязі мандрівки, яка організується вчителем за обраним маршрутом.

Ранок, свято – форма виховної роботи для проведення урочистих і святкових подій з метою святкування визначної дати, календарного свята, події із життя колективу, традиції школи тощо. Обов’язковим є наявність ведучого ( ведучих), концертних номерів, ігор, нагородження переможців, вручення подарунків, наявність сюрпризного моменту.

Усний журнал – форма виховної роботи, в процесі проведення якої проходить огляд подій, повідомлень, зібраних даних соціологічних досліджень, анкетування або інформації про якийсь об’єкт чи визначну подію в житті шкільного колективу чи суспільства. Обов’язковою умовою є наявність ведучого, від імені якого йде повідомлення, рубрик, які можуть проводитися ведучими рубриками( ведучими можуть бути вчитель або старшокласники). Під час проведення усного журналу є доцільним демонстрація наочності, фотоматеріалів, слайдів або імітування ТВ-програми. Ведучий може задавати питання слухачам, підводити узагальнення, проводити бліцопитування тощо.

Групова справа – форма організації виховної роботи під час проведення якої учні працюють у групі, виконуючи певне завдання, отримане від вчителя.

Оформлення альбому – форма організації колективної або групової виховної роботи, яка проходить протягом тривалого часу.

Уявна подорож – форма групової виховної роботи в ході якої учні разом із вчителем ( або із запрошеними гостями, батьками) підправляються в уявну подорож за обраним маршрутом. Це може бути подорож в країну, історію, в минуле або майбутнє, в країну фантастики, мрій, бажань.

Школа ввічливості - форма колективної виховної роботи в ході якої вчитель за допомогою підготовлених ситуацій, малюнків проводить навчання дітей основам спілкування та основ ввічливості.

Розповідь – форма колективної виховної роботи в класному колективі при проведенні якої проходить знайомство учнів із якимсь невідомим раніше об’єктом або прикладом чи історією із життя реальних або вигаданих героїв.

Демонстрація – вид колективної виховної роботи під час якої відбувається знайомство учнів із якимсь новим об’єктом, твором мистецтва.

Операція, рейд – форма колективної або групової виховної діяльності під час якої вирішується термінове питання, приймається спільне рішень, надається адресна допомога.

Моделювання – форма індивідуальної, групової, колективної роботи в ході якої створюється якийсь певний майбутній об’єкт або модель.

Виставка–ярмарок – форма колективної або масової загальношкільної роботи, в ході проведення якої учні разом із вчителем, батьками готують виставки творчих робіт учнів, яке може супроводжуватися не тільки їх демонстрацією але й їх продажем.

Хвилини з мистецтвом – форма групової або колективної виховної роботи у процесі якої учні вивчають твори, види, жанри мистецтва або творчість окремого митця.

Година милування – форма колективного або групового виховного заходу під час якого відбувається милування учнів якимсь об’єктом

(витвором мистецтва).

Спортивні змагання, веселі старти, естафети – форма організації колективних виховних заходів, пов’язаних із спортом.

Догляд за рослинами, тваринами – різновид довготривалої виховної діяльності, яку організує вчитель протягом чверті, семестру, року.

Ведення літопису – форма проведення довготривалої виховної роботи, яка допомагає на протязі року, або кількох років ( 1-4 кл.) фіксувати визначні події із життя класу ( учня, групи друзів).

Тематичний зошит – форма індивідуальної, групової, колективної виховної роботи в ході якої учні на протязі певного визначеного часу ведуть зошит за певною темою.

Година спілкування – класна година на тему, роздум, діалог, диспут, який веде вчитель.

Класні збори – форма проведення виховного заходу, спрямованого на розвиток учнівського самоврядування, згуртування первинного колективу, формування громадської думки та залучення учнів до організаторської діяльності.

Година класного керівника – форма колективної виховної роботи з класом, спрямованої на розкриття однієї теми.

Вчитель - готує свій виступ із доповіддю, оповіданням про подію із життя (власну присутність в цій події), або розкриває своє власне відкриття чи захоплення, демонструє слайди, ілюстрації тощо.

Учні – приймають участь у обговорення проблеми, висловлюють своє власне відношення до події тощо.

Анкета думок – форма проведення колективної або групової роботи, спрямованої на зібрання інформації про відношення дітей до певної події із життя колективу, школи.

Вчитель – складає анкету із 1-2 запитаннями, в яких необхідно подати власну думку, ідею, ініціативу або пропозицію.

Учні – розмірковують, заповнюють анкету, обробляють зібрану інформацію та разом із вчителем підводять загальні підсумки, які виносять на спільне обговорення (або з приймають спільне рішення без оголошення результатів).

Зустріч – форма проведення колективного, групового заходу на яке запрошуються гості

(представник громадської організації, підприємства, видатна людина, герой, ветеран, вчитель, переможець олімпіади або спеціаліст: юрист, лікар, бібліотекар, міліціонер тощо).

Відверта розмова – форма проведення виховного заходу за певною темою, яка є складною, особистісною і потребує певної комфортності та складення атмосфери довірливості. Ця форма виховного заходу проводиться з невеликою групою учнів (якщо необхідно однієї статі). За необхідністю чи створення довірливих відносин на протязі розмови можна запросити спеціаліста, організувати проведення розмови у формі тренінгу.

Просвітницький тренінг – форма групової роботи, спрямована на набуття певних просвітницьких знань, яка проводиться у вигляді тренінгу.

Тренінг – це форма організації навчання, яка використовує інтерактивні методи і дає можливість учасникам під час спілкування в комфортній емоційній атмосфері обмінюватися досвідом й знаннями з метою отримання нових знань та засвоєння навичок, це цікавий процес пізнання себе та інших в довірливій атмосфері.

Просвітницький тренінг – це активне поширення знань, інформаційна підтримка та позитивний вплив й перетворення отриманих знань у реальні мотиви поведінки. Темою просвітницького тренінгу може стати ЗСЖ.

Ярмарок солідарності – форма колективної виховної роботи, яка складається із підготовки та проведення ярмарку, в якому демонструються або продаються вироби учнів та проявляються принципи солідарності.

Гра-експрес – форма проведення виховного заходу, яка організується вчителем з метою підготовки термінової справи, що проходить у вигляді гри.

Цікава гра проводиться за певними правилами на протязі обмеженого часу.

Вчитель – готує сценарій проведення гри-експрес, обирає форму спілкування ( казкову, інформаційну, фантастичну, реальну тощо).

Учні – знайомляться із правилами гри, приймають активну участь у грі, виконують завдання для отримання творчого результату.

Після проведення гри вчитель разом із учнями підводять підсумок гри-експрес, нагороджують переможців, учасників.

Спартакіада народних ігор – форма колективної виховної роботи, яка організується із метою ознайомлення учнів із низкою українських народних ігор, що пов’язані з випробуванням витримки, сили, мужності дітей.

Родинне свято – форма колективного виховного заходу, що проходить із запрошенням та за участю батьків. Захід збирає коло родин, представників різних поколінь. На цьому заході відбувається знайомство присутніх із сімейними традиціями, сімейними святами, реліквіями. Можливо супроводжувати свято виставкою родинних творчих робіт, кулінарних виробів.

На святі презентуються родинні творчі проекти, родинне дерево, сімейні фотоальбоми, мультимедійні презентації, відбувається показ моделей, створених батьками і дітьми, інсценізація літературних, музичних творів тощо.

Родинна вітальня – форма проведення виховного заходу, який проходить за участю батьків. Вечір проходить у прикрашеній за українськими традиціями кімнаті (супроводжується виставкою родинних виробів, творчих робіт). На цьому святі виконуються улюблені родинні українські народні пісні, вірші, демонструються родинні виставки робіт та творчі родинні проекти.

Рольова гра – форма проведення виховного заходу у вигляді гри, в якій розігруються певні ролі з метою вирішення виховних завдань або прийняття вірного рішення. Це може бути розігрування ситуації із розподілом ролей у діючій фірмі, фабриці зірок тощо.

Вікторина – форма проведення виховного заходу у вигляді вікторини.

Вчитель – готує завдання для проведення вікторини ( у вигляді тестів, запитань, невеликих завдань).

Учні – приймають участь у проведенні вікторини, подають відповіді.

Вчитель оцінує участь дітей у вікторини, підводить підсумок вікторини, визначає кращих знавців.

Колективна творча справа – форма виховної роботи, спрямовану на вирішення життєво важливих завдань, яка проводиться спільно дітьми і старшими – виконується, організується, задумується, вирішується, оцінюється під час яких відбувається розвиток колективістських, демократичних основ життя, самостійності та ініціативи дітей, самоуправління, активного відношення до оточуючого середовища.

КТС має декілька етапів:

1 підготовчий етап – вибір теми, кращих варіантів, пропозицій та одного варіанту для здійснення проекту.

2 етап – вибирається рада справи, яка спираючись на пропозиції опрацьовує обраний варіант, складається план дій.

3 етап – відбувається колективна підготовка справи, конкретизується план роботи, створюються мікроколективи ( або зведені бригади), кожна група готує сюрприз для інших.

4 етап – проведення КТС, здійснення конкретного плану, розроблені керівним органом з усіма корективами, які були винесені його учасниками підчас підготовки справи. Організатор слідкує за тим, як діти проводять справу, допомагає учням, координує їх.

5 етап – колективне підбивання підсумків, загальний збір на якому обговорюються досягнення, успіхи при проведенні справи, а також відокремлюються недоліки, помилки, аналізується участь всіх дітей для досягнення загального результату.

Жива газета – форма проведення пізнавальної і організаційної справи-огляду, що складається із серії коротких виступів, автори-виконавці яких в образній формі повідомляють про новини з життя колективу, дають оцінку справам та розкривають перспективу на майбутнє. За допомогою живої газети члени колективу оцінюють позитивні і негативні сторони життя на протязі 15-20 хвилин.

Матеріалом для випуску газети може стати: позитивний досвід колективу, визначні події, конфлікти, плани, перспективи у розвитку колективу, привітання тощо.

Весь матеріал подається у вигляді сценок, „живих картинок”, карикатур, шаржів, інтерв’ю, загадок, частівок, жартівливих од, картинок, слайдів, демонстрації фотоматеріалів тощо.

Газета має певні рубрики, своїх кореспондентів, журналістів.

Вчитель - організовує підготовку матеріалів до випуску газети, рецензує, доповнює, узагальнює їх.

Учні – працюють над створенням випуску газети, збирають та обробляють матеріал, готують свої виступи.

Усний журнал – форма проведення інформаційно-аналітичної діяльності учнів, в ході якої збирається, оброблюється інформація про важливі події із життя колективу або повідомлення про якийсь об’єкт тощо.

Вчитель – організує роботу учнів, подає завдання, разом із учнями складає план підготовки випуску усного журналу, розробляє рубрики, організує проведення збору інформації.

Учні – працюють над випуском усного журналу, проводять збір інформації, фотографують, беруть інтерв’ю, проводять соціологічне опитування, анкетування, працюють над збором достовірної інформації про об’єкт або подію тощо.

Усний журнал проводиться у вигляді повідомлень за певними рубриками, демонстрацією фото, слайдів, розігруванням сценок.

Випуск усного журналу можна присвятити не тільки висвітленню події із життя колективу, але й визначній події, ювілею видатної людини ( письменника, художника, поета, народного героя) або ознайомлення учнів із видом, жанром мистецтва, розгляданню історичних подій, творчому шляху видатної людини тощо

Свято-презентація – форма проведення виховного заходу у вигляді свята, на якому презентується творчі надбання учнів, вчителів, батьків. Обов’язковою умовою свята є наявність ведучого, обирання різноманітних форм або єдиної форми для проведення презентації.

Презентація може проводитися у вигляді: ділової гри; демонстрації відеофільму /виконані на основі інформаційних технологій/; діалогу історичних чи літературних персонажів; захист на Вченій Раді; гри із залом; іллюстраційного зіставлення фактів, документів, подій, епох, цивілізацій; інсценування реальної чи вигаданої історичної події; наукової конференції; наукового докладу; звіту дослідницької експедиції; прес-конференції; мандрівки; реклами; рольової гри; змагання; спектаклю; спортивної гри; театралізації (вживання в роль людини, живої чи неживої істоти); телепередачі; екскурсії ч.

Вчитель – організовує підготовку презентацій, разом із учнями обирає тему, визначає форму проведення презентації.

Учні - готують презентацію, добирають матеріал, доповнюють його творчими ідеями та презентують свою роботу на загальному святі.

Проект – проект, як об’єднана навчально-пізнивальна творча діяльність учнів-партнерів, які мають спільну проблему, мету, способи діяльності, узгодженні методи, спрямовані на досягнення загального результату сумісної діяльності.

Головним девизом проектної діяльності школяра є «Все, що я пізнаю, я знаю для чого це мені треба і де я можу ці знання застосовувати».

Створення проекту проходить за певними етапами. В проектній діяльності виявляються три етапи:

1 етап – підготовчий

Відбувається підготовка проекту, визначаеться тема і мета проекту.

Учні: обговорення, пошук інформації.

Вчитель: заява задуму, мотивація, допомога у постановці завдань.

Далі проходить планування проекту:

а) визначення джерел, засобів збору, методів аналізу інформації, засобів представлення результатів;

б) установлення критеріїв оцінки результату і процесу.

Учні: формулюють завдання і виробляють план дій.

Вчитель: коректує, пропонує ідеї, висуває пропозиції.

2 етап – практико-виконавчий

Відбувається збір інформації (спостереження, робота з літературою, анкетування, експеримент).

Учні: збирають інформацію.

Вчитель: спостерігає, непрямо керує діяльністю.

Далі проводиться аналіз інформації, формулювання висновків.

Учні: аналізують інформацію.

Вчитель: коректує, спостерігає, радить.

Потім проходить оформлення результатів діяльності.

Учні: виконують технологічні операції, здійснюють самоконтроль.

Вчитель: контроль за якістю оформлення.

3 етап – заключний:

На якому відбувається підготовка проекту до захисту. Подання й оцінка результатів (усний, письмовий звіт та оцінка результатів і процесу дослідження за вчасно встановленими критеріями), а далі презентація проекту, захист, оцінка проекту та оголошення результатів.

Учні: готують проект до презентації та захисту, подають критерії оцінки, презентують та захищають проект.

Вчитель: оцінює проект.

Школа етикету – форма проведення одного або серії виховних заходів, спрямованих на вироблення норм, правил поведінки учнів у громадських місцях, школі, театрі, транспорті, дискотеці, святі тощо.

Школа етикету навчає учнів етичним нормам поведінки людей у суспільстві.

Операція – форма проведення виховного заходу за невеликий час для надання термінової допомоги або проведення акції на вирішення проблеми.

Це може бути привітання для ветеранів, вчителів, батьків або нагородження переможців змагання чи здійснення корисно-суспільної справи в рамках школи, колективу класу тощо.

Виставка – конкурс – форма проведення колективної творчої справи, в ході якої учні спільно із дорослими учні презентують на виставку свої творчі наробки та приймають конкурсі на кращий експонат виставки.

Ведення літопису колективу – форма довготривалого виховного заходу, який проводиться протягом багатьох років.

Перед початком справи вчитель разом із учнями ( батьками, вчителями) обирають: стиль, мову опису визначних подій із життя класного колективу, вирішують питання - які події будуть фіксуватися у літопису, хто буде збирати інформацію для літопису, хто буде оформлювати запис, чи будуть розмішуватися фото матеріали, чи будуть заноситися до літопису події із життя окремих учнів, переможців заходів, конкурсів, обирає спільно з колективом форму літопису ( альбом, слайди, книга тощо).

Вчитель – організує ведення літопису, керує процесом регулярного його заповнення, оцінює особистісний внесок у роботу кожного учасника.

Учні – виконують завдання, записують до літопису визначні події, презентують перед класом свої напрацювання.

Турнір – форма колективного або групового виховного заходу, спрямованого на визначення кращого у якійсь справі, творчості ( у мистецтві, спорті, літературі).

Колективне ігрове спілкування – форма проведення виховного заходу, спрямованого на налагодження дружніх стосунків у колективі у формі гри за вигаданим сюжетом, із розподілом ролей. Це може бути телеміст, телефонна розмова, оживлення картинок, робота в малих групах за обраними правилами, організація тренінгу спілкування на ігровій основі.

Пошукова стежка – форма проведення колективного пошукового, дослідницького заходу, спрямованого на пошук достовірної інформації, невідомих сторінок із історії або пошук героїв, сторінок із життя видатних, відомих людей, ветеранів війни, героїв праці, ветеранів –вчителів тощо.

Екологічна стежка – форма колективної справи, спрямованої на екологічну, просвітницьку роботу у місцевості біля школи, районі, місті. Метою цієї діяльності є збереження скарбів природи, догляд за флорою і фауною міста, боротьба за подолання екологічної забрудненості території.

Художня галерея – форма колективної виховної роботи, яка проводиться з метою презентації творчих досягнень учнів у вигляді оформлення художньої галереї із робіт учнів. Галерея оформлюється за тематикою, художнім стилем, віком виконавців тощо.

Виставка творчих робіт – форма колективної роботи, яка спрямована на презентацію власних учнівських досягнень.

Трудовий десант – форма виховної роботи, яка спрямована на організацію трудової термінової справи колективу. Справа невелика за об’ємом та проходить за планом, який створює колектив учнів.

Конкурсна програма – форма проведення виховного заходу у вигляді програми, яка складається із конкурсів ( розважальних, танцювальних, пісенних, творчих).

Конкурс-інсценізація – форма проведення виховного заходу, яка організується з метою розвитку творчих акторських здібностей учнів.

Інтелектуальна гра – форма виховного заходу, яка проводиться у вигляді гри та спрямована на розвиток інтелектуальних здібностей учнів.

Диспут – форма проведення виховної роботи під час якої відбувається спілкування людей, які стоять на різних ідеологічних, політичних, моральних позиціях, це суперечка, зіткнення протилежних думок. При проведенні диспуту обговорюються проблемні питання, відстоюються різні точки зору, факти, аргументи.

Відверта розмова – форма виховного заходу, на якому відбувається розмова за обраною темою, яка потребує відвертості, камерності і є складною, особистісною. Для проведення її вчителю необхідно пам’ятати про вимоги щодо її організації: складення довірливої атмосфери серед учнів, комфортних умов, актуальності і важливості теми для учнів.

Ця форма виховного заходу проводиться з невеликою групою учнів (за необхідністю однієї статі). Для створення комфортних умов вчитель готує приміщення та проводить попередню бесіду про важливість обраної теми, за бажанням запрошує спеціаліста, організує проведення розмови у формі тренінгу тощо.

Етичний тренінг – форма колективної, групової роботи, яка проводиться у вигляді тренінгу на етичні теми.

Тестування – форма виховної роботи, яка проводиться із метою визначення особистісного ставлення учнів до якогось явища або події, особистісної чи загальної думки, збирання певних ідей, пропозицій.

Екологічний десант – форма проведення виховної діяльності спрямованої на екологічний захист території, надання корисної термінової екологічної допомоги на визначеній території, яка потребує очищення від бруду, допомоги.

Турнір ораторів – форма колективної групової справи, яка проводиться із метою визначення вмінь учнів у колективі класу ( школи) ораторському мистецтву.

Моделювання розвивально-виховних ситуацій – форма колективної або групової діяльності під час якої проходить випробування артистичних, інтелектуальних, творчих вмінь учнів, моделювати поведінку, знаходити вірне рішення у складних ситуаціях, розробляти план дій, вигадувати можливі варіанти поведінки тощо.

Музична вітальня – форма проведення колективного музичного привітання або ознайомлення учнів із творами музичного мистецтва, організованому вчителями, батьками та учнями напередодні визначної події, свята.

Тематична дискотека – форма проведення колективної справи, з метою ознайомлення учнів із певним напрямком, стилем музики, творчістю видатних музикантів та змістовного проведення відпочинку, танцювальної програми.

Школа лідера – форма проведення виховної діяльності, спрямованої на підготовку і виявлення лідерів серед органів учнівського самоврядування та шкільного колективу в цілому.

Театральна вистава – форма проведення виховного заходу у вигляді театральної вистави, яку готують і демонструють акторська трупа школи.

Мистецькі шкільні колективи – форма організації позаурочної діяльності талановито обдарованих учнів, спрямованих на набуття сценічних, акторських навичок, формування практичних мистецьких вмінь виконувати та створювати твори мистецтва.

Тематичний діалог – форма колективної виховної роботи на якій відбувається діалог учнів із вчителем за певною обраною темою.

Конкурс творчих робіт – форма проведення виховної діяльності під час якої учні демонструють свої творчі роботи та приймають участь у конкурсі на кращу творчу роботу.

Захист проектів – форма проведення виховної роботи в ході якої відбувається захист підготовлених проектів ( або і створення творчих учнівських проектів).

Поетична вітальня – форма виховної роботи під час якої відбувається зустріч учнів із творчістю певного поету, поезії певного стилю або епохи чи власних учнівських поезій. На поетичну вітальню можна запросити відомого місцевого поета, гостей, батьків.

Бал – форма проведення виховного за ходу, який проходить за всіма правилами балу.

Самотестування – форма проведення виховної діяльності під час якої відбувається тестування учнів, які вони здійснюють самостійно.

Публічна вистава – форма проведення виховного заходу в ході якого відбувається проведення вистави на розсуд публіки.

Рух учнівської молоді – форма організації колективної справи серед учнівської молоді, яка пропонує певні дії, спрямовані на підтримку ідей, починань, нових колективних традицій серед однолітків. Рух організовується за певних обставин: підготовці лідерів – волонтерів, які популяризують свої ідеї через просвітницьку, ораторську творчу діяльність, залучення однодумців.

Експедиція ( фольклорна, краєзнавча) – форма проведення довготривалої колективної пошуково-дослідницької діяльності у ході якої відбувається вивчення особливості місцевості, визначення фольклорних традицій, краєзнавчих особливостей регіону тощо. Кінцевим продуктом творчої діяльності учнів може стати видання газети, порт фоліо, карти місцевості, підбір експонатів для музею, оформлення альбому, книги, статті тощо.

Літопис шкільного колективу – форма виховного довготривалого колективного заходу, спрямованого на складення літопису колективу школи.

Екскурсія – форма проведення колективного виховного заходу з метою ознайомлення із учнів із визначними історичними місцями регіону, країни, краєзнавчими особливостями місцевості, пам’ятками культури і мистецтва тощо.

Бенефіс – форма проведення колективного творчого свята, яке вперше ознайомлює колектив школи із творчістю нового або діючого колективу (бенефіс вистави, мюзиклу, спектаклю тощо).

Колаж – форма проведення колективного творчого заходу, спрямованого на створення колективного колажу, в якому представленні різні види техніки.

Презентація – форма проведення колективного заходу, спрямованого на презентацію, демонстрацію творчих наробок колективу.

Агітбригада – форма проведення виховної роботи в ході якого проходить творчий віршований, пісенний, театралізований виступ агітбригади за обраною темою.

Прес – шоу - форма виховного заходу, який проводиться разом із представниками преси (міської, районної, або шкільної ), спрямованого на огляд визначних подій із життя шкільного колективу. Для обговорення обирають статтю або кілька статей зміст яких цікавить усіх.

Теле-ревю – форма проведення виховного заходу на якому пропонується створення ситуації телевізійної програми, де обговорюється важлива, значуща проблема, яка є цікавою, актуальною для шкільного колективу.

Аукціон – форма проведення виховного заходу під час проведення якого відбувається продаж з аукціону ідей, пропозицій, творчих наробок учнів за установлену, вигадану валюту.

Десант – форма колективного заходу, який проводиться із метою термінової допомоги або певних творчих заходів, що створюється у обмежений час.

Шоу – програма – форма проведення колективного творчого заходу до свята, визначної події в житті класу, школи.

Проект – форма виховної діяльності в позаурочний час, яка спрямована на створення проекту, представлення результатів і захисту своїх ідей.

Благодійна акція – форма виховної діяльності колективу учнів , спрямована на проведення певних заходів на надання корисної допомоги тим, хто її потребує.

Вчитель – організує проведення акції, разом із учнями організує, планує роботу, певні дії, надає свої пропозиції, приймає участь у обговоренні сценарію проведення акції.

Брейн – ринг – форма проведення виховного заходу за прикладом телевізійної гри, в основі якої полягає змагання, де стартом є складне цікаве запитання, а фінішем – вірна відповідь. Необхідною умовою проведення є наявність декількох команд, які швидко реагують на запитання і за невеликий час приймають рішення і подають свою відповідь.

Сократівська бесіда – форма проведення виховного заходу у вигляді бесіди на філософську тему.

Вчитель – пропонує учням обрати тему сократівської бесіди, подає ідеї щодо обробки певних джерел інформації, готує сценарій бесіди, запитання для учнів.

Учні – самостійно готуються до проведення бесіди, читають і обробляють інформаційні джерела, вивчають філософську літературу тощо.

Телефон довіри – форма проведення колективної виховної діяльності, спрямованої на вирішення життєво важливих проблем учнів.

Вчитель – разом із психологом організують дію шкільного телефону довіри, дія якого спрямована на надання власної корисної психологічної допомоги учням на вирішення конфліктних, важливих проблем, які учні не можуть вирішити самостійно. Номер телефону рекламується у шкільному і батьківському колективах.

Учні – обізнані у наявності психологічної допомоги звертаються до дорослих, вирішують конфліктні ситуації, проблеми насильства у сім ї, порушення прав дитини, життєвого вибору, правил поведінки, життєвих цінностей тощо.

Філософський стіл – форма проведення виховної роботи, спрямованої на допомогу учням старшої школи у питаннях філософських і соціальних проблем.

Вчитель – заздалегідь пропонує учням до обговорення не більш 5 питань і задає завдання – знайти відповідь у філософській літературі. Перед початком заходу вчитель об’єднує дітей у малі групи, які сідають за круглий стіл та беруть участь у філософському диспуті. Темою круглого столу може стати поняття: совість, воля, щастя,духовна культура, зміст життя тощо.

Учні – готуються до заходу, працюють над джерелами інформації, під час проведення заходу, спираючись на отримані знання та користуючись філософським словником і спецлітературою приймають участь у філософській дискусії, підводять підсумки бесіди.

Складання індивідуальної програми саморозвитку – форма проведення виховної діяльності, в ході якої відбувається складання учнями старших класів власної програми саморозвитку.

Дебати – форма проведення виховного заходу, що відбувається між командами та суддями.

Вчитель – разом із учнями створює дві команди із трьох членів, обирає три акредитованих судді, наглядача за часом і глядачів ( публіку).

Учні – беруть участь у дебатах, які відбуваються між командами, що виголошують свою промову та метою їх є переконати суддів, які слідкують за ходом дебатів. Судді працюють за такими принципами: оцінювання команд на основі аргументів та обраними критеріями, присуджування учасникам індивідуальні бали від 0 до 30, оцінювання додержання сутності питання, технологій та помилок.

Виступи команд і відповіді до 5 хв.

Завершуються дебати – обговоренням ходу дебатів суддями, проголошенням результатів ( оцінка і аналіз дебатів).

Похід – форма проведення колективного заходу, спрямованого на відпочинок колективу чи ознайомлення учнів із видатними історичними місцями регіону, країни.

Круглий стіл – форма проведення виховного заходу під час якого обговорюють важливі проблеми із життя колективу за круглим столом.

Прес-конференція – форма проведення виховного заходу з метою пробудження інтересу до людей. Подій в тій чи іншій країні.

Вчитель – висуває пропозицію щодо організації прес – конференції. Разом із учнями обирає тему (або теми), які будуть обговорюватися на ній.

Учні – готують свої виступи, готують ролі «послів», які представляють різні країни ( партії) та представників преси, кореспондентів журнал, газет, що задають послам запитання.

Фоторепортаж – форма проведення виховного заходу, який організується із метою огляду, фото звіту важливої події із життя колективу.

Вчитель – пропонує висвітлити подію, зібрати фотоматеріали і підготувати презентацію, фото звіт колективу.

Учні – збирають інформацію, готують відгуки, переглядають фото, беруть інтерв’ю, обговорюють форму представлення події у вигляді репортажу із журналу, газети.

Мобільний консультпункт – форма проведення виховного заходу на протязі якого проводить корисна консультація учнів школи за визначеною обраною проблемою у терміновий час.

Вчитель – пропонує створення консульпункту, разом із учнями називають перелік проблем, які турбують дітей і потребують негайного вирішення, визначають досвідчених людей, спеціалістів у питаннях.

Учні – обговорюють шляхи розрішення проблеми, збирають корисний інформаційний матеріал із визначеної проблеми, готують збірник консультацій, телефонний довідник із зазначенням організацій, перелік спеціалістів тощо.

Мобільний консульпункт діє в школі у визначений термін, в якому працюють спеціалісти і консультанти, що надають корисну допомогу, консультації, надають перелік організацій і телефонів, де можна зустрітися із спеціалістами.

Інтернет – шоу – форма проведення виховного заходу за допомогою використання інформаційних, телекомунікаційних технологій, засобів Інтернет.

Вчитель – звертається за допомогою до вчителя інформатики, використовуючи можливості мультимедійного класу планує інтернет-зв'язок із учнями іншої школи.

Обирається тема спілкування, готуються веб-камера, засоби інтернет, обирається група зв’язківців, кореспондентів, журналістів.

Учні – розподіляють ролі, готуються до зв’язку, визначають терміни, хід зустрічі, готують веб-камеру, мультимедійний екран тощо.

Під час проведення сеансу зустрічі обговорюються спільні проблеми, пропонуються спільні рішення або корисні заходи, планується спільна виховна діяльність, проекти тощо.

Відкрита кафедра – форма проведення виховного заходу під час якого відбувається висування важливих тем, проблем, вирішення спільних заходів, акцій. Правила проведення: відкритість, відвертість думок, толерантність, актуальність тем, стислий виклад думки, прийняття спільних рішень.

Вчитель – пропонує учням назвати проблеми, питання, які їх цікавлять, проводить актуалізацію подій, важливих питань, які терміново потребують вирішення.

Учні – роблять перелік питань, складють пропозиції, думки.

Відкрита кафедра нагадує відкритий мікрофон, коли говорять всі бажаючі, до кафедри запрошуються по черзі, виступи стислі, змістовні, мають наукове обґрунтування, доказовість ідей і пропозицій. Коло думок дає підставу до прийняття спільного рішення колективу на проблему.

Вернісаж – форма проведення виховного заходу, в ході якого складають виставку творчих робіт учнів у вигляді вернісажу за видами і жанрами мистецтва.

Вчитель – висуває пропозицію щодо оформлення вернісажу робіт або іллюсрацій відомих полонез викатник художників.

Учні – за обраними вимогами створюють роботи, добирають відомі ілюстрації. Рекламують захід, запрошують гостей, оформлюють виставку, залу.

Творчий портрет – форма виховного заходу на якому відбувається презентація творчого портрету колективів або учнів школи, активу тощо.

Вчитель - разом із учнями створюють проект творчого портрету, надають характеристику рисам (здатність до співпраці, характер взаємовідносин, дружні стосунки, активність, творчість, взаємоповага, взаємовиручка тощо).

Учні – працюють над створення творчого портрету, обговорюють форму презентації наробок, умови музичного, театралізованого супроводу, наявність костюмів, елементів декорацій тощо.

Конкурсна програма – форма проведення виховного заходу у вигляді програми, яка складається із низки конкурсів (однотипних, різнопланових, розважальних, інтелектуальних тощо).

Вчитель – висуває пропозицію щодо проведення заходу, складають раду справи, розподіляють обов’язки, визначають терміни, пишуть сценарій свята. Учні – готують конкурси ( разом із атрибутами), обирають ведучих, пропоять репетиції, добирають до сценарію номери самодіяльності.

Вікторина – форма колективного виховного заходу під час проведення якого відбувається визначення рівня обізнаності учнів у обраній темі.

Вчитель – організує мікроколектив, який готує сценарій вікторини, разом із учнями добирає запитання до вікторини, обговорює форму проведення.

Учні – готують сценарій, прилади, демонстраційний матеріал, визначають термін і час проведення вікторини, обирають журі.

Інтелектуальна гра – форма проведення виховного заходу із метою підвищення інтелектуального рівня учнів.

Вчитель – пропонує скласти раду справи, готує інтелектуальні завдання і проводить набір учнів у команди, запрошує журі.

Учні – готуються до проведення гри, обробляють інформацію, джерела, обирають капітана, визначають термін проведення гри і критерії оцінювання.

Трудові загони, табори праці і відпочинку – форма організації праці і відпочинку дітей під час канікул, в якому відбувається набуття особистісного трудового досвіду учнів, зміцнення колективу і творчий відпочинок.

Вчителі – стають вихователями і організаторами дії загону, табору, складають режим дня, план робіт, план відпочинку, заключають трудові угоди, обговорюють і готують умови для праці, харчування, сну, відпочинку і організують дозвілля дітей.

У загонах і таборах діти проживають, працюють, відпочивають, відвідують гуртки і секції, проводять вільний час, спілкуються.

Така форма діяльності колективу під час канікул можлива лише за наявних умов для праці і відпочинку і додержання всіх санітарно-гігієничних норм і техніки безпеки.

Шкільні мистецькі учнівські виробничі бригади – форма проведення виховної шкільної роботи, спрямованої на набуття професійних вмінь, знань і навичок у мистецьких ремеслах, видах, жанрах, завдяки існуванню і організації дії виробничих бригад у шкільному колективі.

Важливими умовами існування бригад є наявність фахівця, умов праці, необхідного обладнання, дотримання санітарних норм і техніки безпеки, наявності продуктів і матеріалу для виготовлення мистецьких творів і їх зберігання.

Додаток 1

Лінійка зустрічі з воїнами АТО

Мета:вшанування воїнів АТО, захисників Батьківщини; виховання свідомого громадянина, патріота; формування у дітей національних світоглядних позицій, ідей, поглядів і переконань.

1.Від крові захлинається земля,

Від болю сльози навертаються на очі…

Ми ж українці, ми одна сім´я!

Й ганьба тому, хто це забути хоче!

2.І голову схилив старий Тарас –

Не вірить він, що брат пішов на брата.

Невже даремно він боровсь за нас?!

Пройшов крізь біль і величезні втрати?

1.Ні! Мова солов´їна оживе!

Нам вороги не будуть докучати,

Бо що людина сіє, те й пожне,

А злих людей давно чекають грати.

2.Ми переможем, хоч ціна – життя

І знов здобудемо оту свободу,

В яку він вірив, і щасливе майбуття,

Яке хотів він для свого народу.

1. Слова «Слава Україні – Героям слава» перестали бути лише вітанням. Нині це віддання особливої шани тим, хто у напружений, найкритичніший і найважливіший момент життя нашої країни не відступив і пожертвував собою заради своєї Батьківщини. Це вітання є засвідченням справжнього подвигу патріота.

2.Коли перед очима проходять кадри з новин, фото поранених та загиблих героїв, ми розуміємо, що слова «душу й тіло ми положим за нашу свободу» став для сучасної історії української нації не просто словами з гімну, це стало станом нескореної душі, це стало викликом для всіх і для кожного, для тебе і для мене.

1. В результаті бойових дій за даними ООН на квітень 2015 року в Україні загинули понад 6 116 людей, ще 15 тисяч 474 людини отримали поранення. Солдати добровольчих загонів та регулярної армії віддали життя за кожного з нас!

2.Страшно зустріти смерть.

Страшно - не будьмо лукаві,

В славі там чи в неславі -

Страшно зустріти смерть.

1.Страшно безсило-малим

Чути себе перед смертю.

Але страшніше,

Коли Ні за що вмерти.

2. Хвилиною мовчання вшануємо пам'ять загиблого воїна АТО, випускника нашої школи Мазура Віталія Віталійовича.

1. А зараз до слова ми запрошуємо наших воїнів АТО. Першому надаємо слово Таборовцю Борису Юрійовичу.

(квіти)

2. До виступу просимо Жакуна Василя Сергійовича.

(квіти)

1. Слово надається Бруяці Олегу Андрійовичу.

(квіти)

Вірш читає Тарас Бруяка

«Чи важко бути сином воїна АТО»

Чи важко бути сином воїна АТО?

Чекати, плакать, щоб ніхто не бачив.

О, Боже! Ця війна за що?

За що я став дорослим у 12?

Орати поле, сіяти, косить…

Тебе забрали ранньою весною.

Був рік сухий, та мокро нам від сліз,

Що самі котяться великою рікою…

О, Господи! Навіщо та війна?

За що страждяють матері та діти?

Коли відійде «руська сатана»

І стануть українці всі радіти?

Ми з братом вже втомилися чекать.

Сильнішими від цього ми не стали.

Як зранена пташина нам в житті літать,

Бо рана в серці від війни болить не перестане.

Вертайся, тату! Обійми мене!

Я хочу бути поряд із тобою!

Війна закінчиться, а біль цей не мине…

Знов сльози котяться великою рікою…

Г.Г. Бруяка

2. Кожного дня, щогодини Україна завдяки таким чоловікам-відчайдухам, виборює право бути суверенною, єдиною державою.

1.Тож молімося за наших мужніх захисників і просімо у Бога одного: аби вони живими і здоровими якнайшвидше повернулися додому, до своїх матерів, дружин, дітей.

2.Дякуємо воїнам і вам за увагу.

Додаток 2

Сценарій відкриття меморіальної дошки

Мазуру Віталію Віталійовичу

25.05.2015

1. Сьогодні відбувається подія, яка болить кожному з нас.

Школа, як рідна мати, виколисує, леліє дітей, дає їм дорогу в життя.

2. З роками діти виростають і стають юнаками та юнками, а школа їх проводжає та чекає випускників на теплі зустрічі.

1. Сьогодні один з випускників, Мазур Віталій Віталійович, повертається до своєї рідної школи меморіальною дошкою… Але допоки ми живі – житиме пам'ять про наших героїв.

2. Віталій Віталійович з меморіальної дошки щодня зустрічатиме та проводжатиме поглядом учнів та нагадуватиме кожному з нас, що він поклав життя аби ми жили в мирній квітучій Україні.

1. Для педколективу та учнів школи відкриття меморіальної дошки – дуже велика честь. Тож мітинг відкриття меморіальної дошки Мазура Віталія Віталійовича оголошується відкритим.

Звучить Гімн України

1. До подій на Майдані та війни на Сході України новітній історії нашої держави бракувало героїв, людей, які були б взірцем для інших. Нині ж у державі тисячі тих, кого можна назвати героями. Серед них – випускники нашої школи та жителі села Заслуччя, які перебували у зоні АТО або на даний час є мобілізованими до лав збройних сил України.

2. Це Таборовець Микола Леонідович, Твердий Руслан Анатолійович, Жакун Василь Сергійович, Корінь Богдан Васильович, Бруяка Анатолій Михайлович, Бруяка Олег Андрійович, Іванов Олександр Олександрович.

Вірш Аліна Бруяка

1. Сьогодні ми віддаємо належне пам’яті нашого земляка, котрий загинув у зоні АТО, Мазуру Віталію Віталійовичу, який народився 25 серпня 1979р.

Проходив строкову службу у військах спеціального призначення у м. Кіровограді. Подальшу свою службу пов’язав із високомобільними десантними військами. Був старшиною розвідувальної роти, начальником продовольчого складу.

2. Тривалий час служив у військовій частині 1910 ( район Корбутівки ) старшиною 3-ї аеромобільної роти. Перед початком військових дій був призначений старшиною 13-го окремого аеромобільного десантного батальйону.

1. За інформацією волонтерів, Віталій Мазур помер в ніч на 27 січня у лікарні міста Демитрово, куди потрапив з тяжкою травмою голови. Смертельне поранення військовий отримав під час обстрілу, в який потрапили розвідники.

Для всіх хто знав його, Віталій був більше ніж товариш.

1. Із спогадів про Віталія Мазура.

Ігор Дзюба

Колишній начальник розвідки 95-ї окремої аеромобільної бригади.

Віталій завжди був на висоті. Він був справжній старшина, справжній «баття»- хоч і молодий. Він міг вести групу, міг сісти за кермо, міг виконати будь-яке завдання. Віталік був Людиною «з великої літери», Старшиною «з великої літери», Захисником своєї вітчизни « з великої літери». Він герой, справжній герой.

ВІЧНА ЙОМУ ПАМ’ЯТЬ.

2. Олександр Порхун

Командир 13-го аеромобільного батальйону.

Це був бій близько 10: 45- 11:00 години 22 січня поблизу населеного пункту Спартак. На наші позиції пішов контрнаступ противника. Вході цього бою Віталій і загинув. На нас тоді пішли і танки, і бойові машини, і мінометні обстріли. Він був поранений, впав у кому, наші медики надавали йому допомогу. Це дуже велика втрата. Я вам навіть скажу, що – ніхто не зможе замінити його на цій посаді. Він справді був незамінним.

1. Хвилиною мовчання вшануємо світлу пам'ять Мазура Віталія та усіх, хто загину у зоні АТО.

(Плине кача)

2. Настає урочиста мить! Право відкрити меморіальну дошку надаємо депутату Верховної Ради Яницькому Василю Петровичу та голові Дубровицької райдержадміністрації Киркевичу Сергію Васильовичу.

(начальнику відділу освіти Дубровицької РДА Стасюк Ніні Іванівні)

1. Прочитати молитву за загиблого воїна Віталія запрошується Отець Роман.

1. Герої не вмирають!
І не меркне їхня зоря!
Вони як лебеді — у небі воскресають,
Їхній подвиг — квітуча весна!

2. Герої не вмирають!
Як не вмре ніколи любов,
Вони як лебеді - у небі воскресають,
Але не білі — червоні як кров...

1. Герої не вмирають!
Бо куля душі не вбива...
Вони як лебеді — у небі воскресають,
Безсмертне є їхнє життя!

2. Герої не вмирають!
І кожен про це пам'ятай!
Рабів до Раю не пускають!
Героям призначений Рай!

1. Герої не вмирають, вони живуть доки про них пам’ятають вдячні нащадки. Немає сумніву, що меморіальна дошка Віталію Мазуру не стане просто табличкою на стіні будівлі школи, що згадка про одного із сотень полеглих у боях за Незалежність передаватиметься із покоління у покоління. І що на подвигах героїв виростуть діти, котрі й розбудують уже нову, сильну, єдину не на папері, а по духу Україну.

2.До слова просимо депутата Верховної Ради Яницького Василя Петровича.

1. Слово надається голові Дубровицької райдержадміністрації Киркевичу Сергію Васильовичу.

2. Запрошуємо до виступу маму Віталія Віталійовича Мазур Лідію Миколаївну. (Сестру Петрушко Ірину Віталіївну)

1. Вед.Запрошуємо покласти квіти до пам’ятного знаку.

2. До слова просимо директора С.М. Рожка.

1. Мітинг, присвячений відкриттю меморіальної дошки Мазуру В.В. оголошується закритим.

Додаток 3

Виховна система закладу «ВЕСЕЛКОВА КРАЇНА»

На карті дитячих мрій і прагнень Веселкова країна з’явилась 14 жовтня 2007 року. Це дитяче та юнацьке об’єднання учнів 1-9 класів Заслуцької загальноосвітньої школи І-ІІ ступенів.

Веселка у небі – це поєднання кольорів в одне ціле. Отак і ми. Нас багато, але об’єднує нас спільна справа, школа, дитяче об’єднання «Веселкова країна». Тому і співпрацюють діти Веселкової країни в кольорових поєднаннях добрих справ.

Незвичайними є клейноди Веселкової країни.

ГЕРБ – це вінок в обрамлені стрічок. Всередині вінка свічка. Вогонь – символ пам’яті, яка не повинна згаснути і навіть з іскорки відроджуватись полум’ям людської думки.

Кожна стрічка – символ. Першою у віночку – посередині – є світло-коричнева стрічка – символ землі годувальниці. Пообіч від коричневої – жовті стрічки, символ сонця, тепла. За ними – світло-зелені – символ краси і молодості. Потім блакитна і сині – символ неба і води, що дають силу і здоров’я. Далі – оранжева, символ мудрості людини. Малинова – символ душевності, щирості. Рожева – достатку.

ПРАПОР увиразнює символіку школи. Колір прапора – блакитний, колір миру, спокою, злагоди. У сяйві ніжної блакиті вирізнюється веселкова стрічка – символ дитинства. Вона ніби стрімкий дороговказ на шляху з минулого до майбутнього. На райдужній стрічці розташований вогняний птах Фенікс, який з’явився при життєдайному світі дитячих сердець жителів Веселкової країни.

Веселка – це гармонія, краса, радість. Тріада втілює гармонізацію міжособистісних стосунків, красу культури спілкування, радість від навчально-виховного процесу.

Жителем Веселкової країни має вважати себе той, хто:

- є корисним кожній людині, своєму класу, школі, народу;

- добрий, толерантний, милосердний, завжди готовий допомогти будь-кому;

- зберігає традиції, культуру, звичаї свого народу, сім’ї, класу, школи;

- відповідальний і чесний;

- чистий думкою, словом, вчинком;

- бореться з асоціативними формами поведінки.

МЕТА діяльності Веселкової країни:

- зробити шкільне життя цікавим;

- знайти найоптимальніші стратегії дій для розвитку життєвої компетентності особистості;

ЗАВДАННЯ Веселкової країни:

- розвиток життєвої компетентності учнів шляхом реалізації різнопланових проектів;

- збагачення життєвих цілей і внутрішнього духовного світу кожного члена колективу через привабливість соціально-колективних ініціатив;

- пропаганда здорового способу життя;

- формування патріотизму та правової культури;

- розвиток творчих здібностей та самовдосконалення.

НАШ ДЕВІЗ: БУТИ! ЖИТИ! ТВОРИТИ!

Діяльність Веселкової країни позначена реалізаціїю багатьох цікавих та достойних проектів:

1. «Я – громадянин і патріот держави».

2. «Філософія здоров’я».

3. «Школа безпеки».

4. «Тріада».

5. «Еко»

6. «Світазар»

Додаток 4

Проектно-цільове планування. Програма виховання «Веселкова країна»

Програма виховання

Формування особистості з постійною потребою самореалізації та самовдосконалення з почуттям відповідальності за долю України, її народу, виховання почуття любові до Батьківщини

ЗМІСТ ПРОГРАМИ:

- визнання цінності кожної людини;

- розвиток особистості, її національної правової свідомості та самосвідомості, світогляду громадянина України;

- засвоєння прав та свобод, обов’язків вільної людини;

- формувати громадянина-патріота, здатного розбудувати суверенгу Україну;

- виховання громадянської і соціальної відповідальності;

- усвідомлення кожним необхідності досконального знання державної мови, повага до Конституції , Законів своєї держави, потреби в їх дотриманні.

- використання шкільних предметів суспільно-гуманіиарного та природничо-математичного циклу;

- безпосередня участь учнів у позаурочній діяльності (бесіди: «Мій дім, моя сім’я, моя Україна», «Гімн, Герб, Прапор України», «Конституція України про права дитини», «Київ – столиця України»)

- використання масових, групових, індивідуальних форм роботи («День вшанування жертв голодомору», День Збройних Сил України, Всесвітній День захисту дітей та ін.)

Програма виховання

ДОПОМОГТИ УСВІДОМИТИ,

ЩО ЗДОРОВ’Я – ЦЕ ВЕЛИКИЙ ДАР

НЕ ТІЛЬКИ ДЛЯ ЛЮДИНИ, А І ДЛЯ СУСПІЛЬСТВА

ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ:

- формування в учнів уявлень про здоров’я та його значення для навчання, спілкування, повноцінної праці та відпочинку;

- виховувати прагнення берегти власне здоров’я;

- розвивати вміння практично використовувати природні чинники для загартування;

- формувати в учнів уявлення про згубну дію на дитячий організм куріння, вживання алкоголю, наркотичних речовин;

- формувати правила особистої гігієни та безпеки, уявлення про вплив поведінки на власне здоров’я та здоров’я оточуючих;

- виховувати прагнення берегти власне здоров’я.

Розділ І. « Фізичне вдосконалення, розвиток потреби у здоровому способі життя»

МЕТА: розвивати вміння учнів правильно загартовуватися, зміцнювати своє здоров’я та успішно пропагувати здоровий спосіб життя серед своїх ровесників.

Завдання:

- формування здорового колективу;

- створення в ньому оптимальних умов для розвитку особистості.

Форми роботи:

Уроки з попередження дитячого травматизму, місячник «Увага! Діти на дорозі!», День фізкультури та спорту, «Веселі старти», вікторини, конкурси, ігри з теми «Здоровий спосіб життя», виставки малюнків, акція «Подаруй планеті дерево», парад фіточаїв, Козацькі забави.

Розділ ІІ. «Профілактика захворювань серед школярів»

МЕТА: закласти основи для формування спрямованості школярів на здоровий спосіб життя.

Завдання:

- розвивати вміння учнів запобігати загальнопоширеним захворюванням серед населення.

Форми роботи:

Виховні години: «Інфекція не спить!», «Як правильно користуватися медпрепаратами», «Профілактика захворювань дихальних шляхів»;

Екскурсії, конкурс віршів, виготовлення засобів індивідуального захисту, інтелектуальні ігри, Міс здоров’я школи

Виховна програма

«Світанковий Зайчик Радості»

МЕТА:

Навчити дітей реалізовувати свої позитивні якості, які вона принесла із собою у світ

Завдання програми:

1.Навчити дитину мислити (розвивати інтелект).

2. Формувати моральні відносини у колективі (формувати добрі почуття).

3. Пропагувати здоровий спосіб життя.

Форми роботи:

1. Ігрова діяльність.

2. Навчальна діяльність.

3. Бесіди.

4. Колективні творчі справи.

5. Виставки, конкурси,змагання.

6. Ранки, свята, вечори.

ПРОГРАМА ВИХОВАННЯ

Мета програми:

ВЕДЕННЯ ПРОФІЛАКТИЧНОЇ РОБОТИ З МЕТОЮ ПОПЕРЕДЖЕННЯ РІЗНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ТА ДОРОЖНЬО-ТРАНСПОРТНИХ ПРИГОД, НЕПЕРЕДБАЧУВАНИХ СИТУАЦІЙ, ЩО ЗАГРОЖУЮТЬ ЖИТТЮ ТА ЗДОРОВ’Ю УЧНІВ

ЗАВДАННЯ ПРОГРАМИ:

1. Створення умов для формування позитивних якостей особистості.

2. Забезпечення соціально-психологічної діяльності.

3. Надання комплексної психолого-педагогічної та медико-соціальної допомоги неповнолітнім.

4. Забезпечення адекватної соціальної реабілітації неповнолітніх, які вчинили протиправні дії або зловживають психоактивними речовинами.

5. Сприяння виробленню інтегрованих міждисциплінарних піжходів, об’єднанню зусиль різних суб’єктів превентивної роботи.

СУТНІСТЬ:

Комплексний цілеспрямований вплив на особистість у процесі її активної динамічної взаємодії із соціальними інституціями, спрямованої на фізичний, психічний, соціальний розвиток особистості. Вироблення в неї імунітету до негативних впливів соціального оточення, профілактику і корекцію асоціальних проявів у поведінці дітей і молоді, на їх допомогу і захист.

ФОРМИ РОБОТИ:

Інформаційний вісник «Профілактика порушень школярів», анкети «Шкідливі звички», «Я і моє здоров’я», бесіди «Роль жінки у зміцненні сім’ї», «Правові і психологічні аспекти профілактики правопорушень серед дівчат», «Запобігання ранньої вагітності», «Дорога до школи», «Отруйні та їстівні гриби», «Гігієна зору» та ін..

ПРОГРАМА ВИХОВАННЯ

МЕТА:

Формування екологічного світогляду, екологічної культури особистості, екологічного мислення, моралі, етики, залучення до практичної природоохоронної роботи

СУТНІСТЬ

Формування у школяра усвідомлення того, що людина – частина природи, людська історія частина історії природи. Природа є першоосновою існування людини.

ЗМІСТ

- формування почуття відповідальності за природу;

- оволодіння знаннями про природу рідного краю;

- залучення до активної екологічної діяльності;

- виховання дбайливого ставлення до природи;

- формування екологічної культури.

- навчальна діяльність;

- екскурсії, спостереження за природою;

- бесіди, екологічні лото, випуск газет, КВК;

- робота гуртків;

- фотовиставки.

Програма виховання

«КРАСА. ЗДОРОВ’Я. РАДІСТЬ»

МЕТА:

Розвиток пізнавальної активності і культури розумової праці, розвиток інтелекту, збагачення життєвих цілей, пропаганда здорового способу життя, здоровий відпочинок

ЗАВДАННЯ

- засвоєння системи знань , яка спроектована з відповідних навчальних предметів і містить перелік смислових елементів суспільного досвіду

- розвиток інтелектуальної діяльноті

- вироблення вміння самостійно здобувати знання

- готовність до застосування знань, умінь в практичній діяльності

- формування особистісного світогляду, узагальненого розуміння всього світу вцілому на грунті великої кількості упорядкованих поглядів

- вироблення ціннісного ставлення до власного життя

- формування визначеності сенсу життя

ШЛЯХИ І ЗАСОБИ

- навчальна, пізнавальна, позаурочна та позашкільна діяльність

- проблемно-розвиваюче навчання

- сприймання інформації

- творче усвідомлення

- просте і точне відтворення

- самоконтроль і контроль

- творче застосування

- поєднання навчання, виховання, продуктивної праці, дослідництва

Додаток 5

Добірка фото «Стоп-кадр»

Список літератури

1. Відкритий урок. Позакласна робота. – К.: Плеяди, 2004. – 120с.

2. Гра – справа серйозна / Упоряд. В.Зоц. – К.: Редакції загальнопедагогічних газет, 2003. – 128с.

3. Дозвілля школярів: ігрові програми / Упоряд. Л.Шелестова. – К.: Ред. загальнопед. газет, 2004. – 12с.

4. Рухливі, веселі, винахідливі: Дитячі ігри та розваги / Упоряд. Г.М.Аксельруд. – К.: Богдана, 2005. – С.43-48.

5. Яременко Н.В. Самостійна робота студентів у процесі вивчення навчальної дисципліни „Дозвіллєзнавство”:– Вид. 3-є, доповн. – Біла Церква: КОІПОПК, 2006. – С.81-87.

6. Відкритий урок. Позакласна робота. – К.: Плеяди, 2004. – 120с.

7. Гра – справа серйозна / Упоряд. В.Зоц. – К.: 2003. – 128с.

8. Довжик В. Мій Всесвіт веселий, мій світ загадковий... – К.: Родина, 2002. – 48с.

9. Дозвілля школярів: ігрові програми / Упоряд. Л.Шелестова. – К.: Ред. загальнопед. газет, 2004. – 124с.

10. Рухливі, веселі, винахідливі: Дитячі ігри та розваги / Упоряд. Г.М.Аксельруд. – К.: Богдана, 2007. – С.43-48.

11. Яременко Н.В. Самостійна робота студентів у процесі вивчення навчальної дисципліни „Дозвіллєзнавство– Біла Церква: КОІПОПК, 2006. – С.81-87.

12. Білоус Д. Диво калинове: Вірші. – К.: Веселка, 2005. – 43с.

13. Загадки. – К.: Дніпро, 2007. – 158с.

14. Народ скаже – як зав’яже: Українські народні прислів’я, приказки, загадки, скоромовки. – К.: Веселка, 2005. – 114с.

15. Наволокова Н. П. Енциклопедія педагогічних технологій та інновацій, Харків, „Основа” 2011.

16. Дем’янюк Т.Д. Організація виховного процесу в сучасному загальноосвітньому навчальному закладі: Навчально-методичний посібник. – К. – Рівне. РДГУ. – 2006, 416 с.

17. Ситник Г.І. Орієнтовна програма національного виховання учнівської молоді Рівненщини / методичний вісник. Випуск І, видавництво РОІППО, - 2007.

18. Г. Ситник, Н. Гавриш. Орієнтовна Програма національного виховання учнівської молоді Рівненщини / Методичні вісники. Випуски 1, 2, 3, видавництво РОІППО – 2007, 2008.

19. www.ocnova.com.ua

20. www.mon.gov.ua

Заслуцька гімназія Дубровицької міської ради.

Методичні доробки педагогів

Гра “Відповідай швидко”

Мета: сприяти розвитку моторики, уваги, кмітливості, швидкості реакції (рухової й логічної).